Тільки в чистому великому акваріумі, який знову став чистим, плавала потворна русалка, здається, налякана нещодавнім вибухом. - Куди ж він подівся? — Соул поспішав йти, у нього не було багато часу на пошуки.
- Гаразд, спершу покличу інших.
У його долоні з'явився щоденник мага смерті. Мисним зусиллями він змусив кілька чорних сторінок з'явитися перед сторінкою Пер і Найрілли.
У цьому і була сьогоднішня міць Днівника.
Хоч він розіслав душі в різні місця для встановлення допоміжних кіл, але йому достатньо було лише однієї думки, щоб повернути їх усіх у щоденник.
Можна сказати, пасивна телепортація. - Все пройшло гладко? — запитав Сол Агу та інших.
« Без проблем. За вашим наказом, приховані лінії закладені».
Відповіді всіх людей були приблизно однаковими.
Соул був задоволений.
Потім він підійшов до великого акваріуму.
Все інше він прибрав у сховище ще до зустрічі з Офелією. Але русалку в акваріумі туди не сховаєш.
Тому він вирішив повернутися перед відходом, щоб забрати з собою і Кейта, і русалку.
Ось тільки невідомо, куди подівся Кейт.
Але коли Сол вже був готовий відмовитися від пошукових пошуків і просто оглушити русалку, він раптом помітив, що з нею щось не так. - Сол нарешті помітив аномаллю в ментальних коливаннях рускали.
Ця нерозумна руска мала ті саміментальні коливання, як у Кейта. Тільки дуже слабкі. Тому, не придивившись до нього, він і не помітив, що її внутрішня сутність змінилася! — Кейт, як твоя душа потрапила в тіло русала?
Спочатку кіт, тепер риба. Здається, що душа Кейта мала особливі смаки. Де завгодно могла жити! Притиснута русалка притиснулася до скла. Вона не могла говорити, але на її обличчі було дуже неприємний вираз. Коли вона зрозуміла, що не може говорити, то почала сильно бити по склі, а потім...
Громко заридала!
- Гаразд, зараз немає часу з тобою розбиратися. Сиди тихо!
Соул підійшов, витягнув русалку з води і, затиснувши її під мишкою, побіг.
Спочатку він хотів оглушити її, але оскільки вже всередині був Кейт, який поводився струнко, то й бити його не було потреби.
Соул дістав пробірку і випив її вміст. Потім він повністю відкрив "врата" всередині себе, і магія хлинула в його тіло.
Наступної секунди Сол пробив дах і змив у небо над Небесним містом.
Вдалеку, над Білим Глаздоподібним Дворцем, билися дві розмиті тіні.
Масивні магічні коливання розбили майже всі вікна і керамічні вироби на подвір’ї.
Навіть кілька гострих шпилів впали на землю.
У повітрі парило кілька чарівників третього рівня, але ніхто не наважувався наблизитись до бійців.
Коли Сол востаннє подивився на слабого Флоко, він повернувся і втік з міста.
« Ти що, не збираєшся допомагати Флоко? Хоч він і вирвався з друку, але його сили ще не повністю відновилися. Боюся, він довго не протримається".
- Нагадала Солу Бесс з щоденника.
« Якщо він програє, Офелія обов’язково поженеться за тобою. А у твоєму нинішньому стані ти навряд чи зможеш від неї втекти".
Сол летів високо в небі. Русалка в його руках була з голови до хвоста укутана в чорний плащ. - Не те щоб я йому не допомагаю. Я вже підготував для нього шлях до відступу. Якщо він і так не втече від Офелії, то й немає сенсу робити його другою метою.
Тепер була осінь, але небесне місто розташовувалося в низьких широтах, і сонце як і раніше палало. Було дуже важко, і це перешкоджало пробіганню.
Але відстань від Солу до мага четвертого рівня, що може бути на далекій телепортації, не мала значення.
Небесний місто лежало недалеко від материка Іскейп, але їх розділяла лише протока. Перш ніж Офелія звільниться від бога води Флоко, Солу потрібно було знайти філіал Ради Зоряних Ворота на узбережжі.
Хоча Рада не розуміла його ставлення, одна з найбільших сил — Клану Сяючих був захисником цього заступника.
Навіть Офілія не наважиться схопити його.
А що потім?
Коли Флоко поступово відновить свої сили, він обов’язково зіткнеться з Офелією, яка теж спеціалізувалася на воді. І тоді їй, мабуть, буде більше не до « голки » з Солом.
До того ж, за словами Офелії, коли вона спробує досягнути п’ятого рівня, її тіло може зазнати непередбачених змін і вже не зможе розкрити таємниці тіла Сола.
Загалом, Солу потрібно було лише перечекати цей час і потім йому не доведеться турбуватися про свою невинність.
Але те, що він образив Офелію, було фактом.
Тепер Сол мав намір спочатку поїхати на територію Клану Сіячів, а потім до далекого континенту Нефрайт.
Але все це за умови, що його по дорозі не схопить Офелія.
На щастя, навіть маги четвертого рівня не могли телепортуватися будь-де. Їх також обмежували відстані та довкілля.