— Смогальний круг? — Офелия голосала.
Але, придивившись до нього, вона не виявила нічого особливого. Здавалося, це був звичайне коло для надання енергії.
Соул більше нічого не пояснював. Лихі пояснення могли лише викликати підозри.
У результаті Офелія так нічого і не знайшла в змінному колі. Крім того, коли вона була магом четвертого рівня, то вірила у своє верховенство над Солом.
Вона не боялася, що він зможе їй протистояти.
Зрештою, вона не збиралася його вбивати.
Він не буде чинити опір до смерті.
Коли Офелія подумала про це, то навіть відчула жахливу радість.
Вона хотіла спробувати, що ж такого особливого в чоловікові, якого вибрав щоденник мага смерті. - Тоді почнемо, — тихо сказала вона, без тіні сорому.
— Але пані Офелія схилив голову Сол, дивлячись на вазу, — ви казали, що можете прийняти будь - яку форму? Якщо ви будете в такому вигляді, то, вибачте за прямоту, це не дуже-то мене збуджує.
- Схоже, ти готовий. Тоді яку форму ти віддаєш?
— Просто будьте собою, — Сола не мала настрою тут займатися модуванням.
Прозора ваза почала розширюватися, бурлити і з її горлянка поступово почало щось вилізати.
Але коли огидне тіло з'явилося із горлянки, воно перетворилося в прекрасне знайоме обличчя... Офелии.
Її голова висунулася, потім — шия нормальної довжини, а тоді зі скреготом, з горлика витягали і білі плечі, і точна фігура.
Нарешті, вона сіла на край вази, витягла довгі ноги, закинувши ліву на праву руку, і її круглі пальчики здригнулися.
Якби Сол не бачив, як ця купка тіла перетворюється на красуню, він, мабуть, з великим задоволенням полюблявся б на оголену жінку перед собою.
Так, Офелія не тавшись на цей раз була абсолютно без одягу. - Підійди.
Тонки пальці легоня поманили його, а на її обличчі грали спокусливу усмішку.
Вона дуже старанно звабила Сола.
Сол глибоко зітхнув і підійшов. - Ти не сни...
Не встигла Офелія договорити, як Сол раптом схопив її за потилицю і притягнув до себе.
Офелія, яка сиділа на краю вази трохи вище від нього, слухняно прогнулася у талії і її злегка фіолетові губи були відразу ж жадібно покриті губами Солу.
Мабуть, ще ніхто не поводився з нею так зухвало. Очі Офелії трохи розширилися, але в них з'явився крижаний сміх. « Так ти любиш побажче? Без проблем».
Рухи Сола на мить застигли.
Він цілував її, але знайомий голос донісся з її живота.
І це не була магія шепота, передана в його ментальне тіло.
« Це що, черевофія?» — відволікся, Сол опустив погляд.
- Ти ж жалієш Йону? — Я знаю, про що він думає, — сказала Офелія. — Нічого страшного. Я можу дозволити їй скласти нам компанію.
Рухи Сола знову застигли, а потім він ще більше притиснувся до неї.
« Я віддаю перевагу красі, що лежить поруч, а не вкладених один в одного», — передав він подумки.
Офелия знову засміявся. На цей раз голос ішов з горла.
Соул, який вихопив зі сміху жінку, тремтіла й зняла її з вази і повалив.
І весь цей час їхні губи не розмикалися. і обличчя Сола в його відблисках теж стало здаватися сіро-полурозрядним.
Руки Офелії зісковзнули під його коміром, і вона дражнила його подумки: « Чи ти лише цілуєш себе? Невже раніше Пер завжди був засновником? "
Тож не дивно, що Офелія дражнила. Соул цілував її, весь цей час обпирався руками і навіть не торкався голого тіла.
Коли Офелія побачила, що він мовчить, то подумала, ніби вгадала.
Цей малюк дійсно був дуже недосвідченим.
Вона припинила свої ласки, збираючись перевернутися і взяти ініціативу на себе. Але в цей самий момент магічне коло раптом спалахнуло сліпучим червоним світлом.
В одну мить вся кімната з сірою стала темно-червоною, наче залитою кров'ю.
Офелія відразу стала холодною з темного погляду. Вона хотіла встати, але побачила, що її тіло не має жодної сили.
Опустивши очі, вона побачила, що від Сола, який лежав на ній, залишилася лише голова людини. Все інше перетворилося на сірі щупальця, які мертва вчепилися до неї і продовжували звиватися.
Офелия холодно усміхнулась. Вона вже збиралася показати цьому зухвалому юнцю, що таке сила мага четвертого рівня, як раптом відчула потужний сплеск магічних коливань з його рота.
В одну мить і молодий маг, і активований під ним магічне коло, та пофарбовані в червоний колір скляні стіни - все зникло.
Офелия повільно сіла. Вона виявила, що знаходиться на величезній круглій платформі. Навколо - суцільна темрява, тільки далеко мерехтіли, наче зірки, якісь точки.