— Ц! — Не втримався Сол.
— А сьомий рівень у моєму світі називають Творцем. Тобто той, хто може самостійно створити світ.
— А це вже схоже на міфи.
— Иронично, правда? — продовжував Флоко. — Один шостий мусить знищити світ, а сьомий — створити.
— Але в цьому є своя логіка, — кивнув Сол. - Такі чарівники. Пошуки знань, знання, пізнання, обізнаність, сумніви у знанні і зрештою завдяки знанню створювати нові знання.
— А ці твої слова, як у справжнього мага, були шоковані.
— А раніше я не був схожий? — усміхнувся Сол.
"Ти ще питаєш?" - пробурмотів бог води Флоко, не бажаючи знову вимовляти те слово.
Нарешті, трохи попрацювавши над п'ятим рівнем, Сол подумав про щось інше.
— Може, ще кілька сотень років, — хвост білої кішки повільно гойдався зліва направо. — Вичерпати море чайною ложкою - не так просто. Але я вже просидів тут кілька сотень років, я більше не поспішаю. Все одно, поки у світі є люди, які хочуть успіху, вони приноситимуть мені жертви.
Магі четвертого рівня були практично безсмертними. Кілька сотень років для мага п'ятого - теж небагато. Але хто, якщо є можливість, захоче бути замкненим в тілі кішки? - Вичерпати море важко, — Сол нахилився вперед, передаючи ліктями об коліна і звабливо посміхнувся. — Але іноді достатньо одного великого вибуху, щоб викликати цунамі. Ти не думав про такий спосіб звільнення?
— Звичайно, я думав, що Флоко підняв очі на Сола. У його котячих очах було вираз "наконець-то". — Але в тому місці, де я запечатаний, я лише кішка, яка навіть не може говорити. Окрім того, що я міг передати трохи удачі, то вже нічого не можу зробити.
— Але ж тепер ти зустрів мене, — похлопав себе по коліна Сол.
— Так, - повільно кивнула біла кішка і з лестощами додала: - Через стільки століть ця вдача нарешті повернулася до мене.
— Зараз ти кожного разу, передаючи удачу в зовнішній світ, змушуєш їх ділити з тобою частину прокляття моря, — Сол почав аналізувати ситуацію для Флоко. — Це прокляття швидко діє і шкодить їм. Але якщо бути обережним, то можна і не померти.
Соул за останній час звик викладати. На круглій платформі з підлоги піднялася чорна дошка. На ній, як крейдом, малювалися сцени, ілюструючі слова Сола. — Зараз ти можеш використовувати лише малу частину своїх сил у в’язниці. Але є одна сила, яку ти можеш використовувати - це те саме прокляття, яке тебе скує. Зазвичай це прокляття або на тебе засуджують, або ж на вас чекає доля тих, кому ти дав удачу. Якщо хтось отримає твою удачу, а удар прокляття не спрацює на ньому, то з'явиться зворотна сила.
- Я думав про це. Але я не можу стримати цього прокляття.
— Тому я спробую.
Протягом століть Флоко випробував різні методи втечі, але безуспішно. І хоча Сол запропонував йому план, він не мав особливих надій. - Як ти збираєшся це зробити?
- Я спробую особливий метод перенаправити силу відповіді назад до тебе.
Сказавши це, Сол випустив з кінчика пальця напівпрозору тонку нитку. Вона, як живий хробак, звиваючись в повітрі, потягнулася до Флоко. Звук згладжування.
Флоко знову побачив нитку, і він проковтнув її.
Звичайно, йому не потрібно було ковтати слину, але саме зараз він захотів це зробити.
Соул вже почав діяти. - Ні. Я зберу її навколо тебе, перетворивши на бомбу. Ти знаєш, що таке бомба?
— Э-э...
- Я спробую розрахувати кут так, щоб вибух тебе не зачепив. Але для того щоб підняти воду з морських глибин на поверхню, потрібно багато потужності.
Чимраз більше ниток починали оплітати Флоко, і найжахливішим було те, що він не міг чинити опір.
Якби це був колишній бог води, то він би точно спробував втекти.
Але зараз він був пов'язаний!
І пов'язаного, його притягнули сюди...
В логіку Вестника смерті?
Якщо вже чинити опір було марно, Флоко вирішив спробувати виторгувати для себе більше і з'ясувати цілі Сола. - Ти мені так допомагаєш, а що хочеш натомість?
« Ще не придумав », — без ентузіазму відповів Сол, підбуривши підборіддя.
— М-м?
« Я ще не придумав, — відповів він. — Він змінив свою руку ». — Но... Це легенда про « надзвичайну вдячність» - пора повернутися. Якщо не зібрати достатньо сили прокляття, як же підняти цунамі?
Через місяць після того, як Сол залишив Пер у Офелії, та нарешті надіслала йому повідомлення, що можна провести перше пробне з'єднання.
З усіх душ Сол взяв із собою лише Бесс. Решта він залишив бродити зовні.