Милий людський малюк відразу кинувся до нього і обняв його за коліна.
Пол стояв нерухомо. Здавалося, його обняла не маленька дівчинка, а гігантський пітон.
Але, дивлячись на дівчинку, він не відчував страху.
Сильна напруга.
« Так він справді її батько» — Сол з усіх сил намагався не розсміятися. — Кхм, — відкашлював Пол. Він раптом закрив вуха дівчинці і сказав Солу: « Дам тобі пораду: не вір у “шкодую подяки". Ті, хто з нею зв’язується, спочатку стають щасливими, але врешті - решт всі тонуть.
— Тонуть? — Соул згадав, як помер Майк.
Той чоловік, що втопився у тонкому шарі води для вмивання.
Пол нахилився і, обережно й незграбно, наче шматок маслини, взяв дівчинку на руки. Не кажучи більше ні слова, він розгорнувся і пішов.
Дівчинка міцно обняла його і, поклавши підборіддя йому на плече, дивилася на Сола великими, плескаючи очима.
Соул помахав їй рукою, беззвучно прощаючись.
Дівчинка не відповіла, лише заткнулась обличчям йому в плече.
« Вперше бачу учня мага з дитиною", — весело свистівши, Сол повернувся у свою каюту.
Смерть торговця Майка, здається, навмисно зам’яла.
За весь час, що залишився, шлях Сол не чув, щоб хтось говорив про смерть, і ніяких інших випадків не було.
Провівши місяць у спокійному і нудному польоті, дирижабль нарешті прибув до кінцевого пункту Сола — небесного міста.
Коли дирижабль вже готувався до стікки з повітряним портом, більшість мандрівників вийшли у коридор на верхньому поверсі.
Хоча пасажирам і далі не дозволялося виходити на палубу, у коридорі були вікна з яких можна було милуватися краєвидами.
Соул вперше стояв тут і дивився на пейзаж.
Поруч з ним теж стояли двоє. Один з них, здається, вже бував у Небесному місті й говорив іншому: « Нове місто раніше було островом на морі ». Потім володаря міста за допомогою магії підняла його в повітря.
- Вау! Він із захопленням відповів: « Як оселю богів ».
Соул простежив за їх поглядом. У лазурному, чистому небі він побачив острів, що ширяє в хмарах.
Острів був німенький. Його нижня частина була повністю прихована непроникними хмарами, наче він плив по вкритому морем.
Верхня частина острова була містом, побудованим навколо кільцевого вулкана. Сера дорога, звиваючись, вела на самий верх, до водно-блакитного замку.
Вершина гори була вкрита білим снігом, а біля підніжжя розтягнулося море квітів. Білі і рожеві пелюстки, підхоплені вітром, залилися в вікна будинків.
Навіть через скло, здавалося, можна було відчути аромат квітів.
« Похоже на райський куточок» — так собі хвалив Сол, але його погляд був прикутий до нижньої, повністю прихованої хмарами частини острова.
Відстань була занадто великим, і він не міг розгледіти, що там, під хмарами.
Але він знав, що для того, щоб підняти цілий острів, потрібен дуже потужний магічний коло і постійний витрати ресурсів. « Звичайно, не потрібно, — похитав головою Сол. — Тратите стільки магії, щоб підняти острів. Невже лише заради краси?»
Він був закоханий, але такі чари не схвалювали.
Якщо тільки за цим не приховувалося щось ще.
Через кілька хвилин дирижабль злегка пурхнув.
Двоє слуг відкрили двері, що ведуть на палубу. — Просьба пасажирам виходити по порядку, не товпитися.
Усі, хто летів на дирижаблі, були заможними або мали певний статус. Ніхто не штовхався. Багато хто навіть залишився у своїх каютах, збираючись вийти, коли більшість розлучиться.
Соул, як звичайна людина, обережно несучи свій важкий чемодан і тримаючи в іншій руці рудого кота, ступив на не дуже широкий трап і зійшов з дирижабля.
Вийшовши разом з натовпом на площу перед повітряним портом, він не став відразу йти, а знайшов місце в тіні під навісою одного із магазинів і почав чекати. — Пане Соле, ви когось чекаєте?
Кейт сидів на валізі, щоб їм було зручніше спілкуватися.
Тут вже було багато учнів магів, і слабі коливання магії від їх уявної розмови ніхто б не помітив. - Кішку.
— Мяу?
« Коли учень мага на дирижаблі знайшов тіло Майка, він не знайшов білу кішку, — каже Сола. — Але його голос звучав у вухах Кейта. — І тільки після того, як я згадав про неї, він дуже налякався. До того ж він, мабуть, вважав смерть Майка звичайним вбивством. Що це означає?
— Це означає, - облизнувся Кейт, — що хтось забрав ту білу кішку до того, як Пол побачив тіло.
— А чому ви її не забрали? - Він повернувся до Солу. — Ви ж так цікавилися нею.
« Тому що я хотів поспостерігати за ними, — посміхнувся Сол. - Бачиш, як з тим слугою.
Той самий слуга, що проводив Сола на дирижабль і потім відвів його до Полу на допиті, тепер швидко спускався з діржавля, також зі чемоданом у руці.
Соул хотів піти за ним, але тут перед ним хтось встав.