Поки бородач вагався, чи використовувати останній засіб, Сол раптом підстрибнув у повітря. За ним відразу ж кинулися численні корені.
Бородач уже подумав, що Сол здався і вирішив втекти, як раптом навколо цього з'явилося багато чорних клинків. Але цього разу вони були блискучими-черевими, а не тусклими, як раніше.
« Він удосконалив найсильніше закляття Джасима?»
Чорні клини вистрілили вперед, миттєво зрізавши всі атакуючі Сола коріння і встромивши у стіни багато маленьких дірочок. Ще більше чорних клинків кинулися в бік пня, перетворивши стіну з корінням у подобу сиру.
Але, здавалося, на цьому все. За силою атаки вони, начебто ненамного переважали первісний « Клинок душі ».
Але тоді сталося щось, що мало не вирвало бороду від подиву.
На цей раз коріння, зрізані блискучи-черевими клинками, не відновилися. Крім того, вони продовжували роз’їдатись у місцях зрізів. А в сторону пня і зовсім утворилась величезна діра, навіть без його втручання.
Сол приземлився і, не змінюючи виразу обличчя, подивився на осшарашеного бородача.
- Це мій козир. Йдемо швидше, поки ефект не пройшов.
Сказавши це, Сол першим кинувся в пролом у стіні з корінням і продовжував рухатися до пня.
Хоча Сол подав приклад, бородач з обережністю спостерігав за ним кілька секунд. Він боявся потрапити під дію їдкою магію Сола. Але перш ніж не залишитися в пастці, він кинувся у пролом.
Коли він увійшов у пошкоджені зарослі, то почувався дуже погано. Не дуже, але достатньо щоб зрозуміти наскільки жахливою була атака Солу. І це неприємне відчуття було йому знайоме. Схоже на якусь брудну, але він ніяк не міг згадати, де відчував щось подібне.
Часу на роздуми не було. Бородач, знищуючи ті тут, то там коріння, нарешті добрався до пня.
Пень був заввишки не більше двох метрів, а на рівні його росту. Він легко застрибнув на нього.
У момент стрибка у нього в голові промайнули дві думки.
Перша: « Заклинання Маґа Чорного Клінка є досить довгим. Ми вже тут, а коріння і не думають відновлюватися".
Друга: "А де ж Маг Чорного Клінка і Кейт, які щойно сюди дісталися?"
Коли бородача торкалася нового срізу, пня докорінно змінилася перед його очима.
« Ілюзія?» — бородач не запаникував, а відразу почав оглядатися і розсилати свою ментальну силу, намагаючись знайти Сола та Кейта.
Тепер навколо нього не було ні пня, ані густих зарослів корінням. Але з часом все змінилося.
Вони почали свій шлях, коли сонце тільки здалося через горизонт. Минуло, від сили, півгодини. Але зараз над його головою висів молодий місяць. День обернувся вночі.
Під ногами в нього була чиста, акуратна кам’яна мостіва. З боків - високі будівлі. У деяких вікнах горіло світло, але більшість з них були темними.
Якби тут був Сол, він би дізнався нічний пейзаж внутрішнього міста Аргоса до його руйнування.
Ось тільки з цим нічним пейзажем було щось не так.
У освітлених вікнах іноді міликали чорні тіні, але коли він спостерігав, їх вже не було.
— Гм, — посміхнувся бородач. — На чарівника другого рівня, і такі дешеві лякаючі?
Але він обережно вийшов на середину дороги, подалі від будинків. Не те щоб він був боягузливий, просто він боявся, що в цій жахливій обстановці можуть бути приховані пастки, здатні йому зашкодити. Він не боявся привидів, але примар фальшивих, нездатних завдати шкоди, а не сильних, як маги другого чи третього рівня.
З обох боків дороги, через кожні десятки метрів, стояли ліхтарі. Але світло від них було тьмяним, ледь освітлене дорогою. Навіть бородачу, магу другого рівня, здатному бачити в темряві, це не допомагало. Вся ілюзія надсилала в його мозок нечіткі сигнали.
« Коли я тут, то й Маґ Чорного Клінка і Кейт повинні бути десь поблизу. Хіба це не змусить нас ілюзіювати одне одного, чи навіть прийняти один одного за ворогів? "
« Я не буду нікого шукати. Я знайду джерело ілюзії, що впливає на моє ментальне тіло, знищу його, і ілюзія сама розсіється."
За кілька хвилин бородач прийняв рішення.
Він не став стояти на місці, а пішов вперед.
« Якщо я з'явився обличчям в цю сторону, то і джерело ілюзії, ймовірно, хоче, щоб я йшов вперед."
Іти за указом ілюзії хоч і небезпечно, але так швидко можна знайти її слабке місце. Бородач був упевнений у своїх силах і вважав, що ліпше діяти, ніж стояти на місці.
— Мяу.
Не встиг він пройти і десять метрів, як почув котячий мотлох.
— Ха, ось і почалося - посміхнувся бородач.
— Мяу.
Знову мекання.
- Не дуже схоже. Кейт хоч і схожий на кота, але його голос все ж відрізняється від справжнього.
Хоча він і розкуштував обман, бородач пішов на звук.
— Побачимо, хто це там м'ячає.