Тепер усі в навколишніх містах і селах знали, що коли вони заплутуються у зовнішнє місто, то можуть легко заробити багато грошей. А звичайні люди, що потрапили у внутрішній світ, могли насолоджуватися вигодами, які раніше були доступні лише магам. Крім того, будь - яка робота у внутрішньому місті була рясно винагороджена.
Ось тільки останнім часом притік населення в Аргос дещо сповільнився. Тому що поблизу вже не залишилось відповідних міст для переселення.
Соул на велетенському птаху Дюдю збирався, не зазнаючись пролетіти над зовнішнім містом і прямувати до внутрішнього, що ближче до гір. Внутрішнє і зовнішнє місто поділяло водоспад. Так, саме водоспад. За останні два роки внутрішнє місто було підняте на 10 метрів, і через високі стіни мешканці зовнішнього міста не могли бачити, що відбувається всередині.
Але коли він побачив величезні зміни в Аргосі і велетенське магічне коло, яке змило місто від сторонніх очей, то передумав.
Він наказав Дюдю приземлитися в місті за межами зовнішнього міста, збираючись залишити там Корі, а самому відправитися до Аргоса. - А? Чому ти не береш мене з собою? Мені дуже цікавий Аргос. Вони очищають магічні артефакти від радіаційного випромінювання і віддають їх звичайним людям. Чи ж це не може бути наслідком?
« Наслідки, безперечно, будуть », — пояснив Сол. - Поки що немає ефективного заклинання, які б могли повністю усунути випромінювання від магії та артефактів. Звичайні люди довго цього не витримують. З іншого боку, в очах Академії Байдун всі звичайні люди, що у внутрішньому місті - це просто розділений матеріал. Як магічні кристали.
Корі, яка виросла в герцогстві Кема, сім’ї та близьких родичів, звичайно ж не могла вважати звичайних людей витратним матеріалом. Але вона розуміла жорстокість магів світу і не розголошувала про спасіння людей. Вона не могла врятувати їх і не збиралася, використовуючи свою близькість з Солом, змушуючи його це робити. - Здається, у внутрішньому місті все не так оптимістично, як думають мешканці зовнішнього світу — на її обличчі таки виникла іронічна усмішка. — Якщо вони так старанно приховують, то бояться не техніки, а того, що люди зовні побачать правду і відмовляться стати розтраченим матеріалом.
« Так », — кивнув Сол. - Тому ти залишишся зовні. Це містечко майже порожнє, так що зможеш спокійно продовжувати вивчати книгу, що я тобі дав.
Подумавши, він додав: - Хочеш, я залишу з тобою Ан?
Корі хотіла відмовитися, але потім передумала.
— Агу? Чому? — Слеван.
- Він ж привид з бібліотеки, напевно багато знає.
Сол зрозумів, що Корі хотіла використовувати Агу як ходячий енциклопедію. Він хотів залишити Аню, тому що вона була найсильнішою в бою. Але раз уже Корі так просить... - Тоді я залишу з тобою і Аню, та Агу ... І не смій ставити на них експерименти! - Він суворо попередив.
Лише пару днів тому Корі так мучила бідного Германа, що той зі сльозами на очах прибіг до нього скаржитися!
Залишивши Корі в якомусь безлюдному містечку, Сол поправив одяг і приготувався увійти у внутрішнє місто Аргоса. Минулого разу, коли він був тут, він випадково виявив Перевернуте дерево, а потім був з ганьбою вигнаний звідти цілим роєм вітрів і коренів.
« Цього разу можна сказати, що це тріумфальне повернення на батьківщину. Питати в обмін невеликий відросток Перевернутиго дерева - не таке вже й надмірна вимога, вірно? "
Тут не було нікого, хто міг би послужити йому точкою для телепортації, так що він увійшов разом з звичайними людьми через брами зовнішнього міста. Цього разу він зробив маскування, і учні магів стояли біля воріт, звичайно ж, не могли б його впізнати.
Проте, оглянувшись у зовнішньому місті, Сол не побачив жодного знайомого обличчя. Він прожив тут більше півроку, але тепер і місце змінилося, і люди стали іншими. Все було чужим.
Він зітхнув півгодини, прогулюючись по зовнішньому місті. І виявив дивну річ.
Між зовнішнім та внутрішнім містом було лише один вхід, збудований у скелю — єдине місце в кільце водоспадів навколо внутрішнього міста. Здається, проходи вели через тунель у скелі. Але ворота були щільно закриті, наче нікого не впускали і не випустили. Біля проходу постійно товпився народ, але ніхто не входив.
Побачивши, що ніхто не заходить, він зрозумів, наскільки важко пробратися всередину.
« Тоді переходимо до другого плану», — він підійшов і подивився на водоспад. Концентрація магічних елементів тут була високою, але ніяких прихильників коло він не побачив. Очевидно, це був ще один новий артефакт в Аргосі.
Раптом вона стала прозорою і злилася з водоспадом.
Кілька учнів магів, помітивши незнайоме обличчя Сола, весь цей час стежили за ним. Але в одну мить вони втратили його з виду.
І в той самий момент, коли вони зрозуміли, що хтось намагається проникнути у внутрішнє місто, і вже збиралися докласти, перед ними з'явився срібний метелик. Вона пурхала навколо кожного з них, і учні раптом забули, що збиралися робити. Вони переглянулися, не розуміючи, як опинилися всі разом. Хоч це і було дивно, але у кожного були свої справи, так що вони швидко відкинули подив і розійшлися.