А слова Байрона нагадували іншим про могутній статус Солу як мага третього рівня.
У цей момент Сол був їхньою останньою надією.
Навіть якщо хтось ненавидів і ненавидить його - зрештою, « очі бурі» з'явився в його тілі, зараз їм доводилося просити його про допомогу, сподіваючись вижити.
Тому Соул не почав поправляти Байрона, а серйозним, хто не терпить заперечень, тоном наказав: "Все! Встаньте в коло для прориву. Я очищу вас від нечистості!
Голос Сола, наче життєдайне джерело, пролився в серця всіх тих, хто страждав від шкідливих звичок.
Ці маги, які не мали справжньої допомоги і лише тяжко тримались, вже готувалися до суду долі. Вони й не думали, що хтось раптом вийде і скаже що може пожерти їх брудну.
Декотрі, що чули про ліку Соле, вже з недовірою та прихованою надією встали.
Але більшість все ще вагалася.
Вони боялися, що високорівні чарівники вирішили їх знищити.
У цей момент Байрон і його супутники першими увійшли в коло, подаючи приклад іншим.
Кілька тяжко поранених, з ураженими душами, магами та учнями пішли за ними.
Потім ті, хто був у більш стабільному стані, але вже давно чули про славу Сола.
Звичайно, більшість людей так і залишається на місці.
Вони з опаском дивилися, боячись смертельного удару.
Соул не чекав, поки всі ввійдуть.
Його ментальна сила вже трохи відновилася, достатньо, щоб застосовувати прості заклинання. Крім медитації, у нього були і швидші методи відновлення.
Через його плаща висувалося кілька напівпрозорих сірих щупалець, товщиною з великий палець, ніби свисають стебла хлорофітуму.
Ці щупальця, торкаючись землі, самі почали знаходити заражених і присмоктуватися до найбільш уражених частин їхніх тіл.
Оскільки в колі вже стояло більше тридцяти чоловік, з-під плаща Солу висунулося і понад 30 прозорих щупальець.
Він став, наче медуза з морських глибин.
Його тіло було щільно вкутане у просторий плащ, і ніхто не міг розгледіти його справжнього вигляду.
Коли прозорі щупальці торкнулися їхніх тіл, більшість заражених не могли стримати жаху.
Але тепер тікати було вже пізно. Гнучки щупальця швидко й щільно обвивали тих, хто опирався.
Дрібні присоски на щупальцях, розкриваючи свої роти з десятками гострих зубів, впивалися у тіла хворих.
Але, як не дивно, ця атака не приносила болю.
Навпаки, вони поступово відчували, як їх шалено тремтяча ментальна сила починає стабілізуватися. А неслухняна магія нарешті знову нормально циркулювала в їх тілах.
А джерело всього цього, джерело їх страждань, слідуючи за всмоктаючи щупальцями дійсно, потроху вичищався.
Ед, який вже був у стані зосередження, відкрив очі.
Він думав, що з часом його тіло стане новою їжею для паразитів.
Але, відкривши очі, він на своє здивування побачив, що його життя було в безпеці.
Потім він побачив щупальця, які присмоктувалися до його лоба, і спочатку злякався, подумавши, що це мутував.
На щастя, він нагадав Гагагу: — Це маг Сол очищає нас від бруду.
Ед негайно заспокоївся і розслабився, дозволивши бджолу виконувати свою роботу.
Так само як Ед, ситуація людей дедалі поліпшувалась.
Ця картина змусила тих, хто до цього вагався і побоювався, теж зашевкнутися.
Зрештою, все більше і більше людей почали входити в коло.
Коли лікування продовжувалось, а потреба в ньому зросла, то Сол почав утомлюватися.
Але він не втомлювався від згубного чорного припливу.
Скверна, яка колись додавала йому багато клопоту, цього разу, попавши в його тіло, просто тихо збиралася на кінчику свого лівого пальця.
Точніше, в якорі, схованій у його пальці.
Велика кількість бруду легко поглинається маленькою білою якорною точкою, і для усунення її впливу на Сола було достатньо одного лише ментального імпульсу.
По-справжньому втомлює Сола енергія, необхідна для підтримки цієї форми.
Але саме для цього Сол наказав всім стати в його коло для прориву.
Через роз'єднувальний вплив чорного припливу тонка структура кола була порушена, але багато матеріалів, особливо енергетичні, все ще можна було використовувати.
Чорний приплив не заразив ці ресурси, а навіть підхоплював їх.
І зараз, коли Солу потрібно було енергії, він випустив ще більше бджолоїдок, які відразу почали поглинати різні ресурси на землі.
Отримавши підпостачання, Сол зміг без озирання продовжувати лікувати інших.
На березі Озера Рейн, біля густої грибної гаї.
Один високо в небі.
Мантія мага, незважаючи на сильний вітер, міцно обстежила його тіло.
Унизу тягнулося близько сотні сірих напівпрозорих бджолоїдок, які з’єднались із кожним, хто чекав зцілення.
Ритмічні коливання і потужна ментальна сила, наче величезний прозорий купол, окутували магів низького рівня.