У кожному щілині між кістками з’явилося око, яке має барвисту веселку.
Вони наче латки заволоділи його пораненою душею.
З минулого досвіду і з репетицій золотої сторінки було видно, що Сол, навіть заразившись зірками-окоами, міг відновитися.
Але це, безперечно, була ціна.
Принаймні ці зірки ставали все ближче до Солу. Вони навіть потрапили у світ магів за допомогою м'яса Брандо.
Але, схоже, через надто велику відстань до свого джерела ці зірки-окоси не виявляли тієї страшної сили, якої боявся Сол.
Отримавши підтримку зірок, Сола почала відчуватися як вогонь.
Але від цього виникла і величезна кількість "жара".
Він зробив ще півшага!
Сол простягнув руку. Дзеркало на кінчику його пальця було всього в сантиметрі від якорної точки.
Але цього було недостатньо. Принаймні, за підрахунками Сола, з такої відстані надрукувати « очі бурі» було неможливо.
У нього більше не було шансу на репетицію. - Дайте ще сили! — Сол з усіх сил тягнув руку.
Але, немов ударившись про невидиме куленепробивне скло, він не міг просунутися ні на міліметр.
У той час від великої нечистості перед його очима почало темніти.
Соул стиснув зуби, вся його душа шалено тремтіла.
Він знав, що якщо зараз втратить свідомість, то все буде скінчено.
Раптом щоденник перегорнувся на іншу чорну сторінку.
На ній з’явилися срібні, витончені літери. "Думаю, я нарешті зрозумів чому я весь цей час не хотів покидати щоденник".
Слова Мортона чітко виголосили в голові Сола. "Я справді чекав цього моменту".
"Того моменту, коли я вам знадоблюся".
— Мортон? — Здається, що Солу в напівзабутні зрозумів, як він збирається зробити.
Але інші думки, тремтячи в його душі, розсипалися, не встигли скластися. - Не... Ні, ні...
Але Сол не міг зупинити Мортона.
Той, хто вирішив піти на компроміс і стати вільним.
Чорна сторінка тут же розтанула.
Чорна в’язка рідина з Днівника проникла у душу Сола зовсім не схожою на чорний приплив.
Прісна, крижана, з ароматом вина, ментальна сила хлинула в його свідомість.
Він відразу прокинувся.
І по його щоках котилися сльози.
Але саме завдяки цій силі Сол врешті-решт торкнувся якорної точки. — "Лодяні кайдани" - запечатати!
... З неба, де парував Сол, закапав дрібний чорний дощ.
Ці, здавалося б, невинні краплі ледь торкалися людей, відразу ж змусили могутніх магів мутувати! - Що це? — Більшість магів відразу ж з тривогою прикрилися своєю чарами.
Дощ, падаючи на магічний захист, швидко, наче сильна кислота на дерево, роз’їдав її. — Це... Це брудна! Матеріальна скверниться!
Невдовзі інші маги також зрозуміли.
Дедалі більше магів усвідомлювали, що сталося. Хоч вони не впізнавали « очей бурі», але вплив поганих був очевидним.
На тілі деяких, слабіших чарівників вже з'явилися аномальні зміни. - Не використовуйте магію, зараз потрібно зміцнити ментальну силу, щоб захиститися! - хтось, хто розбирався в сквері.
А Байрон і його супутники, в кутку, ще коли з'явився чорний туман, вже зміцнили свої ментальні тіла. І хоч на них чорний дощ також вплинув, але не настільки, щоб вони повністю мутували. - Сол, схоже, щось знав... — Тихо сказав Байрон.
Інші парфуми, які довгий час пробували в щоденнику, знали про деякі здібності Сола.
Але вони ніколи про це не говорили.
Немов і не знали.
Оскільки чорний дощ був дрібним, і його вплив на присутніх було ще не таким вже й сильним, більшість магів, зрозумівши небезпеку, почали тікати.
Коли обличчя Герберта ставало похмурішим, то це стало ще гірше.
Якби не Сол, який все ще був нагорі, то він би подумав, що якорної точки йому не дочекатися.
Здається, що хоча Сол знайшов спосіб тимчасово зупинити вибух « ока бурі », але Герберт, який вже один раз був свідком такого вибуху, не турбувався.
Це була не та сила, яку міг зупинити один чоловік.
Він не турбувався, що Сол дійсно зможе придушити « очі бурі».
Його більше турбувало те, що якщо все так швидко розбігається, то йому потім може не схопити трупів для підтримки своєї сили. - Нікому не йти! — Г. Герберта раптом розійшовся по всьому Озеру Рейн. — Появився « очі бурі», потрібно докласти всіх сил, щоб його запечатати! По цілій території будуть переслідувати втікачів!
— Глаз бурі»?
Внизу піднявся шум. Нарешті всі зрозуміли, що сталося з Солом. - "Глаз бурі"? — Байрон и духи переглянулись. У їхніх очах був жах, готовий випасти назовні.
— Ви впевнені, що Сол наказав нам підтримувати стабільність ментального тіла?
« Так, — відповіла Ана. - Може, якщо « очі бурі» дійсно вибухне, то ми навіть якщо і втечемо, не врятуємося?
Оскільки Байрон не підходив до них, то згорів внизу від нетерплячості.
Він дуже хотів підійти і подивитися, чи не зможе він допомогти Солу, але боявся, що, зробивши щось не так, нашкодить йому.