Не маючи дзеркала до вказаного місця, Сол ішов дуже обережно.
"Глаз бурі" тимчасово затих, але його можна було легко потревожити. Тому, знову увійшовши в зону кола, Сол не використовував магію.
Вся магія слухняно залишалася в його тілі.
Лише ментальна сила постійно стежила за « очима бурі ».
І до самого моменту, коли Сол дійшов до потрібного місця і встановив дзеркало, він не падав. - Чудово! — Чулися ззаду тихі радісні вигуки.
На губах Сола також з’явилася усмішка.
Коли Сол усвідомив, що є правильний кут і його розташування, то відразу ж розвернувся й побіг.
Чим раніше він залишить зону друку, тим швидше Керрі зможе запустити "Лодяні кайдани".
Але, не проїхавши і двох кроків, він побачив, як обличчя Керрі раптом змінилося.
Що могло змусити цю, як правило безстрастну ляльку проявити емоції?
Це, безперечно, стосувалося « очей бурі».
Соул, не зупиняючись, вивернув шию.
І з жахом побачив, як щойно нерухомий « очі бурі» раптом почав швидко обертатися.
І з центру вихору з бавовною вирвалися клуби чорного диму.
Ніби хтось вибухнув бомбу. « Як так?» — Сол широко розкрив очі, але й не думав зупинятись.
« Що, обернувшись, я побачив якусь білу тінь під землю? »
Хоч він і не здогадувався про причину аномалії, але зараз наближатися до « ока бурі » він не смів.
Лише після того, як він закінчиться друком, то зможе піти на пошуки цієї білої тіні.
Але, пробігши ще кілька кроків, Сол раптом почув за спиною рев припливу.
Він негайно зупинився і, більше не втікаючи, обернувся до « ока бурі ». — Надто швидко!
Хоч і не було ніякого притоку енергії, але « очі бурі» знову почали обертатися, за кілька секунд повністю вирвався.
Соул на власні очі бачив, що таке безсилість людини перед стихією.
Оскільки він був найближче до « ока бурі» то і першим був поглинутий чорною хвилею.
Після припливу Сол з усіх сил намагався послити.
Він не використовував магію, бо знав, що це означає прискорювати процес мутацій у чорному припливі.
Але, навіть так, коли він насилу вийняв, то виявив, що його зір знову втратив фарби, ставши чорно-біло-серим.
Опустивши очі, він побачив, що на його тілі не залишилося і живого місця.
На цей раз він висихнув швидше, і на ньому ще висіли якісь нутрощі та шматки шкіри, але й вони з величезною швидкістю таяли.
Як сніг на вогні. - Чорт!
Соул з досадою вирубався.
Він знав, що ця репетиція кризи ось-ось закінчиться провалом.
Але він все одно з усіх сил озирався, намагаючись знайти ключ до третьої і рятівної варіанти.
Але те, що він побачив змусило його стиснути зуби.
Чорний приплив поширювався так швидко, що жоден маг не міг зрівнятися з ним.
Навіть ті, хто мало не з’явився, кинулися на біг і виграли собі лише кілька хвилин.
А найгірше було те, що навіть якщо чорний приплив ще не дійшов до них, яка виходить від нього жахливою брудною вже змушувала людей мутувати.
Ці мутації виглядали дуже болісно. Навіть Сол, який вважав себе сильним чоловіком, відчув полегшення.
Особливо коли він побачив, як Байрон раптом перетворився на висохлий «фрукт» і повільно пішов до дну.
Як Пер у паніці закричала, а потім, наче втративши розум, подивилася в небо і почала падати у сіре небо, немов на глибокі моря.
Як могутній Герберт майже відразу запалився, полум’я покрило західну частину моря.
Як духи, все ще відчайдушно намагаючись врятувати його, розлетілися на шматки і швидко перетворювався у спотворені злі витівки.
Соул відчув, як всі його кістки затремтіли.
Клац-клаць-Клац...
Його зуби стукали, наче голий та вкинув у крижану річку!
Тепер він був абсолютно впевнений, що та раптово з’явилася біла тінь і вплинула на « очі бурі».
І все це було сплановано!
Хтось знав, що « очі бурі » ще з'явиться!
Хтось знав, що це « очі бурі » - в Солі!
Треск!
Картина застигла і розлетілася на незліченні уламки, розчавивши в пил останню надію у серці Сола.
Соул знову відкрив очі.
Перед ним були його друзі і незнайомці, з усмішками та надією на обличчях. — Пане Сол, можна починати? - як і раніше з безстрашним обличчям запитала Керрі.
— Нет! — Соул глибоко зітхнув і сказав: « Мені більше не потрібно допоміжного кола, щоб відкрити ворота.
Решта дивувались на нього. - Я можу зробити прорив сам.
Соул спокійно подивився на всіх.
Зрештою, беручи до уваги дві репетиції з золотою сторінкою, він вже тричі відчиняв ворота у своєму тілі.
Якщо й зараз не вийде, доля від нього відмовиться!
Герберт і Пер підійшли й перевірили стан тіла Сола.
Хоч йому і було неприємно, коли інші сканували його своєю ментальною силою, але щоб довести свою правоту, Сол погодився на їхню перевірку. — Ти... Ти вже можеш відкривати ворота у своєму тілі, стиснувши зуби і з недовірою подивилася на нього Пер.
Навіть той, хто постійно хуліганив, Герберт вперше побачив Сола. — Як ти це зробив?