Сол кивнув. Він, природно, і сам це розумів. - Неважливо, чи вийде "прив'язка". Я хочу в основному записати сам процес реакції. Оскільки чорний порошок може викликати в немовлят мутацію, то це не зовсім шкідливо. Якщо вдасться знайти причину, з якої його уражена властивість активується...
- ...то можна буде її посилити і перетворити інертний чорний порошок назад в оригінальну скверну чорного приплива, - дуже вчасно підхопив Байрон.
Сол кивнув.
Він одразу взяв зі столу срібний кинджал. - Досить гострий?
- Головне, розслаб м'язи.
Сол опустив очі. Срібна бритва розрізала шкіру на зап’ястку. « Він говорив, що не можна різати посудини, які тече кров, від якої помирають. Отже, не чіпайте артерії."
Сол, згадуючи весь процес « прив'язування демона», приховав всю свою магію, акуратно втер у рану щіпотку чистого чорного порошку і перев’язав її.
У Скорпіоні також застосовують кровозаготівлювальні трави, щоб рана не заживала надто швидко.
Але Соул, природно, міг контролювати свої м'язи, щоб чорний порошок проник глибше. "Ілі можна було б зробити шприц і ввести чорний порошок прямо в віну".
Соул швидко завершив процес.
Оскільки в нього не було деяких особливих трав і матеріалів з дому, він просто контролював реакцію свого тіла.
Коли чорний порошок потрапив в його кров, він почав рухатися по судинах.
Але, не пройшовши і трохи, він відразу застрелив.
І реакція відторгнення тіла відразу ж золювала це місце, перетворюючи його в невеликий вузол. --Здійшов магічне випромінювання, - Байрон вже приніс вимірювальний прилад і почав перевіряти промені на тілі Сола.
Оскільки Сол обережно приховав свою магію та ментальну силу, прилад дуже точно виміряв реакцію у рани. - Реакція є слабкою і продовжує ослаблювати... Бах, зникла, — Бейрон з досадою випростався.
Тому що радіаційна реакція на руці Солу вже повністю зникла. « І все-таки, моя опірність до забруднення чорного припливу швидко покрила вплив чорних порошків."
Соул зрозумів, що перший експеримент закінчився.
Його шкіра стала сірою і злегка прозорою.
Потім на його передпліччі з’явилися маленькі чорні частинки.
Байрон хотів зібрати їх кісточкою і клянкою, але ледь тверда щітка доторкнулася до них, як вони перетворились на чорну пилюку та зникли. — Твоє тіло не тільки опиралося впливу чорного порошку, а й знищило джерело непристойності; він кинув інструменти на стіл і почав заколювати рукави.
- Якщо з твоїм тілом нічого не виходить, давай я.
Сол похитав головою. - Старший, ти забув, звідки твоя шкіра? Ще менш підходить для експериментів, чи не так?
Байрон, що закотив рукави, завмер і мовчки опустив їх.
Він завжди забував, наскільки особливе у нього зараз тіло. — Мені потрібні піддослідні, — Сол потер руку. - У вежі немає нікого, хто б мав властивість « незвичайний».
— Ти поки збери дані, — кивнув Байрон. — А я продовжу свої експерименти.
- Старенький, як просувається твоя « інформаційна інертиація»? — Не втримався Сол.
— Думаю, скоро, — зачепив губами Байрон.
Але про конкретні успіхи він не розповів Солу.
Мабуть тому, що не знав, як це сказати "скоро".
Але Сол, який спокійно залишив лабораторію на Байрона, і не думав, що той, ледве сказавши про раптовий експеримент, відразу потрапить в біду!
Наступного дня Сол сидів на товстому кризі Озера Рейн і з допомогою маленького Водороси ловив душі.
Останнім часом, через експерименти і навчання, витрати душ були дуже великими.
В Озері Рейн давно не було нових мерців, і він його майже спустошив.
Ледве голова Волоруси скрилася під льодом, як з чисто-білої вежі за спиною Сола пролунав оглушливий гуркіт.
Наче в стіні пробили велику діру.
Навіть лід, на якому сидів Сол, здригнувся, видавши зловісний стогін.
Сол обернувся, розгорнувши рот. Він з подивом виявив, що в його вежі дійсно пробили велику діру.
А за цією чорною дірою стояв старший Байрон, все з тим же обличчям, але раптом вилучав сліпуче чарівність.
Його характерні риси обличчя в одну мить стали надзвичайно привабливими, від чого не можна було відірвати очей.
Навіть Соул на мить завмер.
Через мить він хотів було підійти і подивитися, що з Байроном, як той раптом підстрибнув.
Він стрибнув високо, далеко, і, пролітаючи над Озером Рейн ...
Шлеп!
...пав на лід.
— Черт!
Сол несподівано упустив Волдоросль на лід і кинувся до Байрона, який впав неподалік.
Але, ледь він зробив крок, як Байрон, що лежав на льоду, схопився, немов мавпа, і, подібно до мавпи, побіг по кризі на колінах.
І біг він дуже швидко.
Соул, зрозумівши, що йому не наздогнати, відразу свиснув і велика пташка Дюдю, яка від грекоту злетіла в повітря, знову спустилася.
У той же час маленька Волосся випнула з лунки кінчик щупальця. — Вихопити його! — Слони крикнули.