Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Щоденник мага смерті

Щоденник мага смерті. Частина 957

Прочитано 0% глави

Кларк раптом трохи збудився.

Якщо він зможе поглинути Горсу...

Навіть якщо він через це і розлютить Клан Сяючих, але, ставши четвертого рівня, яка різниця?

Він зможе заснувати новий клан, повністю замінивши Клан Сяючих!

Але не встиг він і помітити, як голос Горси зруйнував його прекрасні мрії. - Цікаво, а ти не знав... Що я і є світло?

Промінець світла вдарив Кларку в обличчя.

За його спиною з'явилася величезна тінь - світло і темрява - не протилежності, а симбіонти. Якщо ти навіть цього не розумієш, то, навіть ставши четвертим рівням, залишишся ув'язненим у цьому світі.

Світло і тінь одночасно кинулися до центру. Чим сильніше було світло, тим темніше воно ставало.

Вони поступово окутали Кларка, і той, тільки коли його повністю поглинули, зрозумів, що робить Горса. Ти хочеш їх з'єднати... Ти божевільний!

Кларк відразу спробував змінити сон, але він вже, непомітно для себе, був повністю оповите Горсом.

Світло і темрява відразу зісковзнули й закрутилися з великою швидкістю!

Свідомість, сприйняття, емоції та душава енергія перетворилися на величезний вихор, який повністю викрив Кларка.

Через три хвилини Горса знову став людиною, а молочно-білі дзвоники в кімнаті зникли. - Сімуляція вихора Бездни і прямо дуже сильна, — плескнув у долоні Ґорси, його очі звузилися.

Щось було не так. Він опустив очі і побачив, що його руки злилися.

Коли він з силою розірвав їх, тіло зі тріском розкололося і впала на підлогу.

Але відразу, перетворившись на чорну тінь, знову злилася з тілом Горси. - Хм і побічні ефекти сильні. Так швидко заразився аурой Бездні?

— Що ж, піду до лікару, — безжально сказав Горса. - Я знаю одного дуже здібного хлопця.

Аж ось раптом з'явилася жорстока і хаотична магія, а всі ті, хто говорив про створення фальшивих « очей бурі» відчули холод. — Кларк! — Герберт відразу перетворився на світлячків і, вилетівши з кімнати, кинувся у підвал.

Сол і Пэр переглянулися. У їхніх головах виникла одна й та сама думка. "Той, хто створив фальшиві « очі бурі» вбив Кларка." — тепер відсутній лише один чоловік, — Сол у два кроки підійшов до рудого. - Пане рудебородий, що ви знаєте про мага-мумію?

— Ми знаємо тільки прозвучи один одного, — поковтнув рудий. — Правда, з синьолосим я працював довше, так що знаю його справжнє ім'я. А ось мумія... Його перевели з іншого міста. Він кілька разів відмінно впорався з завданнями, дуже чутливий до бруду, тому ми і запросили його для розслідування.

- Погано. — Очі рудебо розширилися. — Герберт один спустився, чи не потрапить він у небезпеку?

Він не турбувався про Герберта, але боявся, що коли Володар Світлячків загине, то все ще буде гірше.

Поки він так думав, світлячки вже повернулися на вершину вежі.

Глава голова Герберта знову з'явилася, але обличчя його було на кілька тонів темніше. — Кларк мертвий. І його голову забрали.

— Коли ви йшли, ви впевнені, що Кларк був живий? — Герберт підійшов до Пер і запитав:

— Пані з Ради Зоряних Ворт може за нас поручитися, — прямо вказала на Люсі Пер.

Люсі теж була шокована. Тільки що, відчувши спалах магії третього рівня, вона пошкодувала, що не залишилася поруч з Кларком.

Але коли Герберт приніс звістку про його смерть, вона дуже зраділа, що Кісмет захопив її на вершину вежі до двох інших чарівників третього рівня.

Інакше той, хто зміг так швидко вбити Кларка, вбив би його і оком не кліпнувши. - Так, я можу підтвердити це. Коли ми з Кісметом йшли, Кларк був непритомний, але його стан стабілізувався. Він повинен був скоро прокинутися.

- А може, це через те, що він втратив очі? — припустила Люсі.

— Загубив очі? — Знову змінився обличчя Герберта. Він подивився на Пер. — Кларк... Я втратив очі?

— Швидше, він втратив зір, — холодно сказала Пер. - Але він сам винен.

« Пророцтво збулося ». Але щось не так. Кларк не повинен був померти.

Герберт більше турбувався іншими справами. Якщо Кларк втратив зір, то чи не перетвориться він у майбутнє в морі вогню?

Очевидно, така вогненна форма не була його нормальним станом.

Крім того, він вважав себе самозванкою, що падає в зоряне небо. Але тепер, коли справжня Вітряна фея повернулася, кого ж символізувала та гігантська пташка в пророцтві?

Справа з « очима бурі» вже викликала занепокоєння, а тут ще і це явно погане майбутнє...

Герберт кинувся до рудебородного, вже не так ввічливо звертаючись з ним. - До вас у Поместі минулого хтось входив?

Він швидко похитав головою.

« Від самого початку його охороняли люди Вітряної феї », — сказала Люсі. - Їх попередня група була повністю знищена. Перед тим як ми ввійшли, вони заблокували все маєток.

— Отже, ніхто не входив. Герберт обернувся і побачив усіх присутніх. - Якщо тільки вбивця не затаївся в Поместі минулого за кілька місяців до цього. Отже, він міг увійти тільки разом з вами.

https://literna.net/uk/books/136-shchodennik-maha-smerti

Попередня главаНаступна глава