Судячи з глибини спуску, ця кімната мала бути під землею. Але за її стінами все одно були вікна.
Тільки за вікнами була суцільна темрява.
Соул, клацнувши пальцями, запалив слабке світло.
Ця кімната теж була порожня. Лише в центрі, на підлозі, була брудна-чорнища.
Соул повільно підійшов. Це, здавалося б, висохла плямка витіснила густий запах крові.
Коли він обережно просканував його ментальною силою, то виявив у ньому спотворений хаос.
Раптом тіло Сола сильно здригнулося. Зверху на нього зрушило ще більш власне випромінювання.
Це випромінювання викликало у Сола миттєве роздратування.
Наче в його грудях копішали сотні маленьких людяків, лицарів і кілоту.
Він хотів вразити себе груди, щоб позбутися цього відчуття.
Але Сол дотримався. У той же час, шелест сторінок Дніника в його голові поступово підібрав вплив випромінювання. « Що сталося?» — Сол з тривогою підняв голову. У його серці з’явилося погане передчуття.
Дитину Волосоль, яка сиділа поряд з ним, раптом затрималася. Дівчинка, яку вона міцно тримала, раптово розтанула в м’ясну жижу.
Червоно-бурова жижа потекла крізь чорні щупальця і розтікалася по підлозі калюж.
Малюк Водоросль розгубилася. Вона, здавалося, не розуміла, як так вийшло, що той, кого вона тримала, без жодних зусиль перетворився на місиво.
Побачивши, що м'ясна жижа повзе до чорно-брудного п"ятни на підлозі, Сол першим замислився створити бар'єр.
Але магічний бар’єр, наче тонка целофанова плівка, був легко роз'єднаний і прорван.
Соул знову ступив вперед, але жахливе випромінювання зверху сповільнилося його руху.
Він спізнився на мить. У центрі підлоги була чорна щіжа, в яку потрапила дівчинка.
Гаотічна аура зверху, здається, не впливала на рухи жижі.
Але дивно, що вона теж не діяла на крихітку Водоросль.
Вона навіть розгорнула пащу і хотіла відкусити шматок від жижі.
Але Сол схопив її за кінчик і відтягнув назад. - Малюк Водоросль, повернися!
Соул, нестямний опір хаотичної аури зверху і слідкуючи за жижею, більше не міг доглядати Малечку Водослью й наказав їй повернутися. « Що там відбувається? Невже це і є « очі бурі». — Але й ця пляма тут явно не просто так.
Де ж все-таки знаходиться « очі бурі»?
Незапні зміни спонукали Сола поквапитися. Він перестав спостерігати і, опустивши руки, перетворив кінчик свого правого вказівного пальця на напівпрозору сірку, м'яку масу, яка, наче мед, потекла на підлогу і почала розповзатися до чорного плями.
Щоденник не попереджав.
Сіра бджолоїдка випустила з присосок кільця гострих, як бритви, зубів.
Скрегіт!
Щупальці різко вдарило по чорному плямі, а потім з силою дерло вгору...
Роздався звук відшкодованого скотча. Сіра щупальце витягло з рівної підлоги спотворене обличчя!
Соул присів на кісточки і подивився на це деформоване, гниттєве обличчя.
Це мало бути обличчя жінки середніх років, але по пропорціях воно було схоже на обличчя дівчини, яка перетворилася в жижу. - Якщо я не помиляюся ти і є початкова господиня Поместь Минулого, та сама відьма, що була спотворена брудною?
Обличчя, яке Сол витягнув з-під землі, перекосилося в усмішку. Чорти його були деформовані, але йому здавалося, було все одно. - Ласкаво просимо в мій особняк, маленька іграшка. Ти найбільш цікава з усіх, що я зустрічала за стільки років.
— О, я іграшка? А хто тоді інші зовні?
— Нецікаві іграшки.
Здається, розум цієї відьми згас разом з її мутацією. « Якщо мутація цього особняка викликана « очима бурі», то він, ймовірно, знаходиться в цій початковій господині".
"Але зараз і нагорі явно щось не так, і це вже впливає на мій стан."
І аномалія перед ним, і хаотичні коливання зверху - все це могло бути викликане « очима бурі».
Соул вирішив спочатку перевірити відьомку, а потім вже розбиратися з хаосом нагорі.
Його щупальці, що вчепилися у відьму, почали повільно і з силою занурюватися глибше.
Нерозпізнана людина, побачивши це, прийме Сола за жахливого маніяка.
Відьма не чинила опору. Її слова натякали на те, що вона навіть сприйняла це враження проникнення.
Незабаром Сол виявив у її тілі брудну, ідентичну чорному припливу.
Але в цій нечистоті було й багато іншого, всілякого сміття. хаос... сплутане свідомість... складки цієї відьми дуже складні.
Серо-зелено-червона маса втягувалась у щупальця Сола і відразу ж починала роз'їдати його зсередини. « Вона мутувала не через те, що в неї чорні припливи. Швидше, вона була заражена чимось іншим, а потім її роз'їла брудна чорного припливу».
Але рівень непримітності та недбалості цієї відьми, здавалося, суперечило такому зловісному слову, як « очі бурі».
У міру того як Сол витягав брудну, безглуздий погляд відьом ставав спокійнішим.