Під цим шелестом з Днівника витягнулася напівпрозора біла нитка, обгорнула тіло Солу і висунулась з його долоні.
У той же час, Соул з безстрашним обличчям підняв голову і побачив, як із лоба його фізичного тіла теж висовується така ж напівпрозора нитка.
Але вона зупинилася, витягнувшись на п’ять сантиметрів.
Соул злегка підвів руку, і нитка долі з його долоні, наче по команді, летіла до нитки на його лобі.
Бар'єр, який до цього його не пускав, зараз, наче паперова ширма, був легко пробитий нитю долі.
Коли дві нитки долі переплелися, Сол знову відчув зв’язок зі своїм тілом.
Він крокнув вперед.
Цього разу не існує перешкод.
Він повернувся до свого тіла.
Знову відкривши очі, він побачив, що маєток змінився. Це було вже не те гниле, заросле павутиною старе маєток, а просте, але чисте і холодне. « Я потрапив в інше місце? » — пошевелив руками і ногами. Ніякої ніяковості. Він продовжував підніматися сходами.
Коли Волосся ввійшов, то побачила маленького хлопчика на крилі Кісмета. Вона клацнула своїми маленькими щелепами і раптом вкусила його.
Але, ледве вкусивши її, вона відразу відпрягала, ніби з'їла щось дуже невмачне. - Останнім часом ти стала надто агресивною. Невже ростеш? — Сол, схопивши Малюнку Водоросль за шию, відтягнув її. — Не тягни в рот що попало!
Соул подивився на як і раніше застигшого біля вікна Кісмета, штовхнув двері і увійшов у Поместі минулого.
Брандо увійшов у Пометьє Минулого предостаннього.
Коли він увійшов, то побачив, що світ тут ніби змінився, а застиглі люди змусили його закрити серце від жаху.
"Ці люди?" - відразу відкинув свою початкову догадку. — Ні, не можна з ними будь-що трапилось. Це ж не бездна".
Він швидко прийшов у себе, знову оглянув маєток і з подивом побачив, що Сола тут немає!
« Скільки він не застиг на місці? Що ж сталося?»
Проте, здається, що Сол уникнув блискавичної пастки і це трохи заспокоїло Брандо.
« Коли Солу вже вдалося, то я зможу» — у сумці Брандо лежало ще три тіла. Повернувшись додому, він забрав майже все своє майно.
« Цікаво, звідки Сол увійшов у маєток?» — Брандо озирнувся і раптом помітив на землі сліди.
« Ці сліди ведуть прямо в маєток! Тут тільки Сол не застиг зовні. Шлях, по якому він йшов, веде всередину".
Брандо примружився, збираючись піти по слідах Сола.
Але, ледь він ступив на гнилі сходи, як раптом відчув, що хтось обхопив його ногу.
- Я зловила, тепер твоя черга...
Не встигла дівчинка договорити, як голова Брандо зі свистом відділилася від тіла і злетіла в повітря.
Слова дівчинки опадали на півслове. Вона з похмурим обличчям і злобним поглядом подивилася на ширяючу в повітрі голову.
Брандо не звернув на неї уваги, зосередившись на стані свого тіла.
І справді, після того як дівчинка доторкнулася його, по ногах почала поширюватись оніміння.
Якби він хоч на мить засміявся, то теж застиг би на місці.
"З цією дівчинкою щось не так".
Брандо, пари в повітрі, відкрив рот, і з нього вилетіла чорна тінь, яка вдарила дівчинку по голові.
Хрючись!
Голова дівчинки відразу розкололася на чотири частини, і з неї вирвалося хмара пилу.
Але рот дівчинки все ще рухався, здаючи хіхікання. - Поймала, піймала, тепер ти водиш!
Брандо відразу зрозумів, що справа погано. Наступного разу він опинився у розкішному залі.
Брандо відчув, що він важкий. Опустивши очі, він побачив, що тримає величезний піднос.
На підносі стояло з десяток кришталевих келихів, які мали янтарну рідину.
Він став лакеєм у бенкетному залі? - Чого застиг? Швидко неси гостей вино! Якщо хтось із гостей опустелює келих, то ти сам станеш новим чаркарем!
Хтось штовхнув Брандо в спину. Хоч поштовх і був непідбадьорливим, він мимовільно похитнувся.
« Моя сила зникла» — він інстинктивно притиснув до себе піднос, не дозволив склянкам впасти.
У цей момент до нього підійшов чоловік у фіолетовому фраку, який добре тримав в руці келих. — Ти роздратував ту дівчинку? — Усміхнувся він. — Чому всі інші є почесними гостями, а ти лакей?
Кісмет так сміявся, що його срібна щелепка здригнулася. Він і не намагався приховати своєї злості.
Брандо не був знайомий з Кісметом, але знав його ім'я. - Можливо я роздратував свого власника цього місця, — він дуже погорджував. Зрештою, йому вже один раз вдалося втекти. Він і не думав, що його атака на дівчинку теж буде вважатися контактом, і його знову зловлять.
Наступного разу вам треба бігти, не зупиняючись і не нападаючи. — Ви, ті хто увійшов раніше, знаєте, що тут відбувається? — Він тихо запитав Брандо в Кісмета, щоб дізнатися чи вони не знайшли нових правил.
Кісмет підніс склянку до губ, і на цей раз він посміхнувся більш стримано. — Інакше господар банка тебе вижене.
— Той синьолосий маг з моноклеєм, не слухаючи управителі, поліз на другий поверх. Зрештою його вигнали з залу, і тепер невідомо де він.