Сол очищаючим заклинанням прибрав слину і зібрав всі уламки в мішок.
Повернувшись у вежу, Сол взяв маленький шматочок обломки Брауна, поклав його в тигель і додав кілька крапель чистої води, незабруднений ослок душі та декілька осколівок чистих кристалів.
Нагрівши на слабкому вогні, він через кілька десятків секунд побачив напівпрозорий білий осколок душі покрилася чорними крапками.
А частина уламків тіла Брауна втратила свою кубичну форму і перетворилася на маленьку ставку слизу.
« І все-таки... це та сама брудна, що і чорний приплив».
Камілла, яка стояла поодаль, побачила експеримент Сола. — Метод інфільтрації годиться лише для попередньої перевірки.
— Але він вже дозволяє знизити рівень нечистості в цих обломках до безпечного, — відповів Сол. - Їх можна використовувати як фільтрувальний носій для резервуара магії.
І коли Сол сказав це, то змінив тигель на великий і півметровий котел та висипав туди всього брауна.
Побачивши це, Камілла з сумнівом сказала: - Якщо збільшити кількість носіїв, то і матеріалів для інфільтрації знадобиться в рази більше...
Вона не встигла договорити, як з кінчиків пальців Сола посипалося величезна кількість чистих осколків душі.
Каміла, хоча й працювала з Солом вже довгий час, все ще була вкрита декотрими його « запасами ».
Звідки в нього стільки чистих осколків душі?
Адже чисті уламки душі дуже рідкісні і їх важко зберігати. Їх легко забруднити, і тоді вони перетворюються на непотрібний, але не викидається.
Хоч у її душі і ривалися питання, Камілла промочала. Вона лише зі складними почуттями спостерігала, як Сол знову ставить котел на вогонь.
Тим часом Волосль, яка повернулася на другий поверх під землею, пірнула у місце для росту.
Воно вже перетворилося на невелике чорне болото. Вона відразу ж перекотилась у ньому.
Поки Волосся було весело, чорні болота почали висовуватись з чорного болото.
Ці щупальця були товщиною з стегном дорослого чоловіка, навіть товстішою за маленького Водороса. Але вони були не такими гнучкими, а механічно покачали.
І вони не були чисто чорними. На чорному тлі час від часу проступали тонкі, як волоски, білі смуги.
Поки ці щупальця покачалися, основне тіло Волоси знову висунулось з-під землі.
Її крихітна фігурка була майже непомітною серед цих величезних щупалець, але вони повністю їй підкорялися.
Раптом Волосся розгорнула свою пащу, повну акулячих зубів і через них випав маленький кубик.
Чорно-білий кубик. Не зрозуміло, з якої частини тіла Брауна він був. Дитинка Волосся, витріщившись на нього, схилила голову навпочіпки.
Можливо, вона думала, чи варто віддати кубик Солу.
Але, заткнувшись, вона нахилилася і проковтнула куб плавців на поверхні болота.
Схоже, вона вперше їла щось таке дивне. Наблизившись, Волосся знову занурилося у болото.
Вітряна фея останнім часом була не в дусі.
Чотири з її мисливських загони зникли безвісти.
Хоч нещасливі випадки з офіційними магами в Нічних землях були звичайною справою, то чарівники, яких вона посилала, дуже сильні й знали як уникати небезпеки.
До того ж, найбільш небезпечні завдання виконували звичайні люди з датчиками.
Вітряна фея знову впала у заціпеніння.
Той слуга, який докладав зусиль, щоб побачити це, відразу опустив голову і не смів переривати її.
Але якщо він не переривав, то був той, хто це робив.
— Ветряная фея! У її печері раптово з'явився жовто-зелений вогник. - Як успіхи з розвідкою?
Вітряна фея, яку грубо вирвали з задуманості, була розлюченою. Але коли вона побачила, що це лише світлячок, то стримувала свої емоції... — « Глаз бурі» не знайдено. Але бідні землі стають дедалі небезпечнішими. Я втратив чотири підрозділи.
— Чотири? - У голосі Владики Світлячків почувся подив. — Ти не попередила їх, щоб вони не лізли в небезпечні місця і всі робили руками звичайних людей?
Звісно... — Я хотіла відповісти Вітряна фея, але раптом зрозуміла, що це звучить так, ніби вона виконує його наказ і з обуренням замовкла.
Через мить вона продовжила: - Я пошлю ще людей. Ти там теж не відставай.
— Хмф, — посміхнувся Володар Світлячків. Світлячок спалахнув і, згорив, впав на підлогу.
Побачивши, що Володар Світлячків пішов, Вітряна фея, закривши очі, звернулася до все ще стоячий на колінах слуги: - Як там справи з резервуаром магії в Башні очищення Душу?
- Через антимагічного Озера Рейн наші люди не можуть спостерігати процес. Але, судячи з його останніх закупівель, він мабуть вже на кінцевій стадії тестування.
- А мій резервуар магії?
- Ще... ще приблизно півроку...
— Я даю вам місяць. Через місяць корпус повинен бути готовий.
Вітерова фея знову розплющила очі, і під її поднятими бровами проминув холод.