Повернувшись у вежу, Сол побачив Ноа зі своїм головним поверхом.
На обличчі Ноа все ще був переляк. Він озирнувся, трохи не впав, але був вчасно підхоплений за комір управитель, який, схоже, був до цього готовий. — Пане Сол.
Коли він повернувся, Ноа підбіг до нього.
Цей Ноа, штучно вирощений, який пережив багато розпачу і небезпек, був насправді ще дитиною, якій не було навіть десяти років.
Проживши у вежі два дні, його вроджена жила поступово повертається. - Пане Сол, ми щойно з паном Хоупом були у вашій лабораторії на третьому поверсі. Це так... Чарівно!
Раніше Ноа думав лише про те, наскільки могутні маги, як небезпечна їхня магія і наскільки дивно вони поводяться.
Тому його бажання стати учнем мага було радше прагненням до сили.
Але, побачивши лабораторію Сола (вавіша), він зрозумів, що маги вивчають знання.
І тільки знання можуть змусити людей, одних за одним, вдень і вночі, без утоми прагнути до них, бути ними опанованими!
Ноа поки нічого не розумів, але цей чудовий світ його зачарував. — Ноа підняв голову. Хоч його обличчя і було блідим, але в очах горів вогонь.
Соул хотів запитати його, чого він хоче: спокійного і короткого життя чи небезпечного, сповненого важких завдань, але можливо ще коротшого.
Але тепер було ясно, що Ноа вже зробив свій вибір. Але я мушу попередити тебе: ставши учнем, ти зіткнешся з багатьма небезпеками. Можливо, вже наступного дня ти загинеш від лап монстра.
— Да, сэр. Пан розповів мені про це. Ноа подумав і з глухим стуком опустився на коліна. — Можливо, тому що я вже один раз помер, то більше не боюся смерті. Навпаки, думка про те, що я можу померти, так і не заглянувши у ваш дивовижний світ, ось що мене по-справжньому лякає.
— Будь ласка, прийміть мене. Я буду старанно вчитися і з усіх сил виконуватимуть ваші завдання!
Сол підняв руку, і невидима сила підняла Ноа. - Не потрібно цього. Просто зви мене наставником, — Сол наказав управителю ввечері навчити Ноа магічного етикету і потім повів його на вершину вежі.
Ноа ці два дні жив на першому поверсі, тільки що побував на третьому, і тепер, йдучи за Солом все вище, він був сповнений цікавості та хвилювання.
Піднявшись на самий верх, він побачив, що кругла платформа, яка ззовні здавалася відкритою, зсередини була оточена величезним прозорим бар'єром. Снаружи здавалося, що на вершині нічого немає.
А всередині стояв величезний куб.
Він був вищий від Сола, і навіть простягав руки й не торкався його країв.
Куб був з чорного заліза, але якщо придивитися до нього, то можна було побачити його поверхню не гладкою, а вкрита дрібними нерівностями. — Не дивись на візерунки, — попереджував Сол. - Це розмите магічне коло. Якщо дивитимешся, твої очі прилипнуть до нього.
« Так, наставнике, — сказав Ноа замер і швидко відвів погляд.
Сол обійшов з ним куб.
На одній з його стін висів безголовий труп.
Верхня частина тіла була оголена. Руки і ноги були розтягнені по діагоналі.
Оглянувшись, можна було побачити, що на тілі не було ні цвяхів, ані цепей. Воно наче прилипло до куба.
Соул підійшов і, діставши з нізвідки невеликий ніж, легко провів їм по руці трупа.
Шкіра і тіло розійшлися, об’єднавши бліді м’язи. У них виднілися якісь чорні і коричневі вкраплення.
Потім через шиї Сола висунули чорне щупальця і підняли його на куб.
З того місця, де стояв Ноа, не було видно, що на кубі, але він бачив, як Сол, присів, щось перешкодив там рукою, наче воду.
Коли він прибрав руку, на його долоні залишився шар чорної рідини.
Рідина стекла вниз, але на півдорозі раптом різко дерлася і вчепилася у зап'ясті Сола. Наче рука, яка впала, в останній момент вхопилася за нього.
Соул, не змінюючи вираження обличчя, злегка струшив рукою, і чорна рідина, без видовжень та сплеску впала назад в куб.
Соул зістрибнув з куба і показав Ноа свою долоню. — Даю тобі місяць на вивчення деяких спеціальних знань. Через місяць я відправлю тебе в одне безлюдне місце збирати ці чорні частинки.
На долоні Сола був шар дрібних чорних частинок, схожих на пісок. Але коли Сол розтер їх між пальцями, вони відразу перетворилися на ще більш дрібний пил. Я навчу тебе, як його розпізнавати і збирати. Залишу тобі все необхідне для виживання і одного клона Малинки Водорості.
— Твоє головне завдання буде збирати його і виживати. Я не зможу бути з тобою весь час, але буду іноді відвідувати тебе і керувати в навчанні.
Ноа закинув. Він дивився на чорний порошок в долоні Сола, і йому здавалося, що це щось дуже дивовижна і водночас надзвичайно небезпечне.
Від цього його серце забилося швидше, чи то від страху, або відчаю.
Соул зібрав весь порошок з долонею в маленьку клечку з коркою.