Маг третього рівня теж не міг відірвати від нього погляду, але з серйозним видом кивнув.
Незнайомець кивнув, знову натягнув капюшон і, приштовхнувши свого звіра, проїхав між магами другого рівня.
Коли він надів капюшон, до чарівників другого рівня остаточно повернувся розумник.
Вони з жахом згадували, як були зачаровані, але не могли зрозуміти, в який момент він встиг накласти на них чари. - Не думайте. Він не використовував магію.
У цей момент в їх вухах пролунав голос мага третього рівня. - Це його інстинкт. Тобто інстинкт, в якому зосереджено всі особливості його народу, що зник.
- Зникнуючого народу? - Один з чарівників раптом щось зрозумів.
Коли цей гарний чоловік піднімав голову, йому здалося, що він бачив гострі вуха.
— Он напівельф? — З недовірою запитав маг другого рівня.
— Так, - кивнув маг третього рівня.
- Боже, хіба через зникнення ельфів решта напівельфи стали такими сильними? Якби їх було більше, хіба не змогли б вони як ельфи правити світом?
— Не турбуйся, — тихо сказав маг третього рівня. — На цих півельфах теж лежить прокляття ельфів. Їх число буде тільки зменшуватися, поки вони не зникнуть повністю.
Подумавши, що сталося півельфе, маг третього рівня в уяві зітхнув: « Ти ніколи не знаєш, чи зустрічний тобою напівельф останній у цьому світі.
Поки маги за ним жваво обговорювалися в Нічній землі напівельфа, цей розсиплий чарівник вже заглибився у небезпечні краї.
Він знову накинув капюшон, але його обличчя вже перетворилося в особа звичайного тридцятилітнього чоловіка.
Це був не хто інший, як видатний старший товариш Сола, Байрон!
Зовнішній Байрон вже був магом першого рівня.
Крім того, завдяки голові короля ельфів, який дав йому Сол, він знайшов деякі ельфійські здібності. Він міг не тільки змінити свій вигляд, але й мати здатність захоплюватись.
Шкода тільки, що зазвичай Байрон волів залишатися самим собою.
Він вважав, що навіть змінюючи шкіру, він залишався собою.
Ця порода була чимось більшим, ніж від магів.
Найбільше в цій "коже" йому подобалося її виняткова адаптивність до магії і ментальна сила.
Це навіть додавало йому впевненості, що коли він стає магом першого рівня, то вже зможе прорватися на другий.
Ось у чому була справжня цінність голови короля ельфів, і це лише підкреслювало, який щедрий подарунок зробив йому Сол.
Однак Байрон більше не вважав себе боржником перед Солом.
Байрон висихнув і подивився вдал. - Де може бути Сол?
Тоді як Байрон вступав у Нічню, інша людина, з якою Солу довелося проплисти кілька хвилин, також стояла на порозі змін.
Хлопчик на ім'я Ноа, який колись допоміг Солу знайти гніздо термітів брязкіт цупких пісків, щоб заробити грошей для лікування хворого молодшого брата, добровільно вступив у мисливський загін, організований пані Вітряної феї.
Цей загін відрізнявся від попередніх. У нього набирали велику кількість звичайних людей, обіцяючи, що якщо вони добре себе об’являться, то матимуть шанс стати учнями магів.
Тільки зустрівши Сола, Ноа зрозумів, що не всі маги тільки й роблять те, чого вони скидаються на свічки.
Шкода тільки, що Сол не захотів брати його в учні.
Може, у нього були занадто погані здібності.
Але Ноа не здавався.
Переїхавши з батьком і братом до нового поселення, він постійно шукав нагоди стати учнем мага.
Він і не думав, що єдиний шанс для нього — ризикувати життям.
І саме в цей момент його молодший брат слег з високою температурою через променеву хворобу, і він відкинув останні сумніви.
Батько і брат колись дали йому єдиний шанс вижити. Тепер він був готовий віддати цей шанс своєму братові.
Так Ноа вступив у мисливський загін і залишив свою сім’ю, з якою жив багато років.
Але, впавши у загони й опинившись в незнаних і жахливих місцях, він зрозумів, яким наївним був!
Відряд дійсно давав їм шанс стати учнями магів, але для цього потрібно було вижити у незліченних « розвідках небезпеки».
Кожна звичайна людина була першопрохідцем. Їх змушували пити щось зелене, що тимчасово підвищує їхню ментальну силу, щоб вони могли відчувати те, чого не помічали раніше.
По суті, вони ставали тимчасовими учнями магів.
Але в той же час їхні слабкі тіла від раптово зростаючої ментальні сили починали терпіти дивні зміни.
Ноа на власні очі бачив, як одна жінка, що тільки - но випивала зілля, несподівано обезуміла і вирвала все волосся. Потім вона в агонії почала дряпати свою голову, поки не пішла кров, доки не здалися кістки.
Інші маги не допомогли їй. А звичайні люди не знали, як її врятувати, та й не сміли.
Пізніше ця вмираюча жінка стала першою жертвою загону ще перед походом.
Зовнішній вигляд і інших людей також у тій чи іншій мірі змінився. Лише Ноа залишився таким.