Обнажена... Плести.
Якщо не дивитися на її в три рази збільшені риси обличчя і старче лице, тіло п'ятнадцяти-шістнадццаті річної дівчини було досить привабливим.
Стара відьма простежила за поглядом Солу і теж побачила те ж саме.
Соул поспішно сказав те, що хотів, відводячи погляд: — Тебе ж прокололи списом...
Стара відьма підняла голову, вираз її обличчя не змінився. - Ти нічого не розумієш! Для мене така рана — це ніщо, що загоює очі. Я - ідеальний противник для цього "жахлезного дроворуба"!
Стара відьма вип’яла груди і, повернувшись додому, пішла до вежі.
Сол залишився один на березі, обдулений вітром.
Зрубаний Брандо гриб повільно відновлювався.
Пройде ще багато часу, перш ніж він знову зможе випускати сигнальні суперечки. Але, швидше за все, Брандо так просто сюди більше не збудеться.
Він казав, що прийшов помститися за Лангвіна.
Але чи це справді так?
Відтоді як була заснована Башта Очищення Душ, до неї за допомогою не рахуючи Гагагу, якого він сам привернув, приходили лише три рази.
Перший - Лангвін, з проханням очистити жіночий браслет. Потім з’явився Кларк, але коли дізнався про зв'язок із наставником Горсом, то не відбирав Кошмарну метелика.
Другий раз - маг і відьма. Вони так і не отримали імен та були відправлені « на переробку». Їхні спостерігачі теж усунула стара відьма. Але було ясно, що їх послала Ветряна фея, щоб перевірити його.
Третім був Джастін, якого він зараз лікував. Але навряд чи чарівник другого рівня став би ризикувати життям, щоб допомогти Вітряній феї його перевірити.
Хоча, якщо це було по дорозі...
Думки Сола перейшли на втікача Брандо.
Він справді прийшов мстити за друга чи це була ще одна перевірка?
Якщо за всім цим стоїть Вітряна фея, то чого вона досягає?
А може, що з нею сталося?
Кілька питань крутилися в голові Сола, але у нього було занадто мало інформації.
« Не можна завжди бути в пасивній оборони».
Обмірковуючи позицію своєї вежі, він повільно розгорнувся і ввійшов у білу високу вежу.
Лікування Джастіна вимагало ще чотирьох сеансів, перш ніж було досягнено рівноправності Солу.
Хоч і не вдалося повністю усунути нечистоту й зцілити рани, завдані магією, то принаймні його життя було продане на кілька років.
А те, що Сола спрацював, було вже добре.
На наступному етапі лікування, можливо, вдасться повністю вирішити проблему Джастіна.
Загорнувши останній сеанс, Сол рукою мага відсунув убік вже роз'єднаних до невпізнання ляльок. - Цього разу ваш стан набагато кращий.
Джастін був бледен, але принаймні не відчував такого сильного болю, як раніше. Він злегка опустив голову, зустрівся поглядом з Солом і нарешті посміхнувся. — Це завдяки тому, що ви вже значно пошкодили мої рани.
Соул опустив очі і звичайний відсік щупальця на кінчику свого пальця.
Поковтнувши брудну Джастіна, бджолоїдка стала чорно-коричневою і час від часу помагала собі, наче щойно спійманий восьминіг.
Джастін дивився, як Сол прибирає щупальця. Він знав, що той продовжуватиме вивчати брудну.
Він помовчав, згадавши про те, як серйозно і старанно Сол все чотири рази допомагав йому, заковтавши брудну та стабілізуючи рани, і врешті вирішив попередити його. - Я знаю, що ви вивчаєте мою нечистоту. Можливо, це звичка тебе як лікаря. Але я мушу попередити вас: брудна з інших місць - це одне, але скверне Нікчаних земель дуже небезпечна річ. Я раджу вам надрукувати ці зразки і закопати їх подалі.
— Боюсь, що одного дня ви переконаєтесь у тому, ніби вся ця нечистота перемістилася до вашого тіла.
Попередження Джастіна трохи потішило Сола. Все-таки він не даремно старався.
Якби всі пацієнти в майбутньому були такими ж свідомими, як він і Гагагу.
Проте Солу вже багато чого навчився у боротьбі зі брудною Нічницею. Навіть якщо він випадково заразиться, йому не страшно.
Адже він був тим смішником, який колись безпосередньо поглинав чужу скверну, очікуючи, поки його ментальний простір її відфільтрує.
Звичайно, з того часу як він потрапив у Ніччину, коли при першій же спробі поглинути іншу нечистоту мало не загинув, то Сол більше не покладався на щоденника.
Соул подумав про джерело бруду, яке під тиском його ментального простору перетворилося з чорного океану на одну краплю морського приплива. Йому здалося, що Джастін може щось знати.
Він підняв пробірку з запечатаним щупальцям. - Джастіне, ви знаєте, що це негарно у вашому тілі?
Джастін замислився. Він дивився на Сола, і хотів щось сказати, але замість цього раптом підняв руку.
Він заколював рукав до ліктя. На внутрішньому боці передпліччя був неглибокий шрам.
На очах Сола шрам сам по собі розійшовся. Під червоними м’язами біля кровоносної судини виднілася гранула розміром з кунжутне зерно.
Якби не слабка життєва аура, яка виходить від неї, Сол міг би прийняти її за звичайне нове формування.