Не встиг він зробити і двох кроків, як зіткнувся з чоловіком, що втікав із дитиною на руках.
Це був той бородач, батько урятованого ним хлопчика.
Тепер він притискав до себе іншу дитину і, втікаючи, озирнувся.
А за ним, по вулицях і стінах, котилася біла хвиля. І в цій жахливій хвилі виднілися рештки людей і тварин.
Уявіть собі, яка жахлива доля чекає на чоловіка і дитину, коли ця біла хвиля їх з’явиться.
Озираючись на змагання, чоловік спіткнувся і мало не впав. Але завдяки своїй невтомній силі волі та спритності він вперся рукою у землю і, випростаючись, побіг далі.
І тут перед ним раптово з'явився Сол.
Чоловік не помічав його раніше, але тепер у ньому мага.
— Туда!
Сол однією рукою схопив його за комір і кинув у бік найближчого будинку.
Цей чоловік подумав, що Сол хоче вбити їх і в повітрі сильніше притиснув до себе дитину.
Він проломив і без того липкий віконний раму та з гуркотом ввалився у будинок.
Знісши біль, він відкрив очі і побачив, як на нього та дитину опускається величезний прозорий купол.
Кілька білих мурашок, зайшовши в будинок через розбите вікно, покрутилися навколо купола і, нічого не зрозумівши, виповзли.
Не дивлячись на чоловіка в домі, який мав дитину « Доспех », він злетів і кинувся до стін поселення.
Соул біг і рятував людей.
Він затягував звичайних людей у найближчі будинки і відразу втік, не втрачаючи ні секунди.
Незабаром хитра магія від розкиданих всюди « Двухового озброєння» привернула увагу великого мага. Він обернувся.
"Там хтось колдует? Джерела занадто розсіяні, не ясно скільки магів діє."
- Хмф, ти думаєш, що я тебе не знайду? — Холодно посміхнувся великий маг.
Він нахилився, похлеснув мурашку і піднявши голову Доллі, сказав: - Ці слухняні закупки почекають. Спочатку з’їмо головну страву!
Мурав нехотячи підкорився. Після кількох понукань з боку великого мага він залишив трьох особняків чарівників, яких не встиг з'їсти і полетів в сторону стін.
Монте мостався на мурахи швидко долетів додому, з якого виходили магічні коливання. Він наказав мураблю спуститися вниз і заглянув всередину. Там, тремтячи від страху, сиділи кілька звичайних людей, прихованих « Доспехом".
Щоб маг рятував звичайних людей?
Спочатку Монте здивувався, потім йому стало смішно, і, нарешті, в його очах блиснув хитрий вогник.
"Хмф, все це - просто приманка. Але хоч би як ти намагався приховати свої сліди, використовуючи їх, твоя справжня мета вже давно розкрита!» - великий маг похлопав мурахи по голові і, більше не звертаючи уваги на магічні коливання з інших будинків, полетів прямо до стіни.
Прибувши туди, він побачив фігуру в плащі, що притаїлася у кутку і прикривалася якимись візками.
Але й у Монте, і мурашка мали свої способи знайти прихованих магів.
Особливо мурашка. Не чекаючи наказу, він відразу ж кинувся на неї.
Він зупинився точно за спиною жертви, не завдаючи отруйних стін. Його величезні й гострі жвала стиснулися і перекусили фігуру навпіл!
Все сталося в одну мить.
Приватна фігура розпалася на дві частини. Верхня половина мурах затиснула передніми лапами, а нижня безшумно впала на землю.
Но!
Крови не было!
Монте відразу відчув щось недобре. - Назад!
Але мурашка не підкорилася. Він продовжував стиснути і розчавити жвала, намагаючись зжерти свою здобич.
Монте хотів повторити наказ, але перекурений чоловік раптом закричав, заглушивши його голос: - Боляче-більшо-хвоно... Поверхні, навпіл!
Капюшон впав. Голова вкушеного повернулася на сто вісімдесят градусів і, опинившись обличчям до Монте, відкрила свій справжній вигляд.
У плащі ховалося духовне тіло!
Це був Германн. В одній руці він тримав палаючу свічку споглядання духу, полум'ям якої він дразнив мурахи, а в іншій - підібраний десь цеглою, якою з усіх сил вдарив мурашка по голові.
Монте хоч і здивувався, але не занепокоївся. Форма існування цього духу була дивною, але він все одно не був рівень мурав'ю-древотцю другого рівня. Навіть якщо мурашка не вміла боротися з духами, її сильне тіло було для них неприємним.
Хлоп!
Цегла вдарилася об голову мурахи. Той ніяк не зреагував, а ось цегла розлетівся на кілька шматків.
Один з них, наче випадково, відлетів у бік великого мага.
Монте, не звертаючи уваги на осколки, із зацікавленням розглядав незвичайний дух, який міг носити одяг, тримати свічку і навіть атакувати цеглою. Він навіть подумав, чи не забрати його для досліджень або може і собі на службу.
І саме ця хвилинна цікавість завадила йому вчасно помітити аномалії в літаючому до нього осколку.
На осколку цегли розміром в пів-ладоні була скручена тріщина, на перший погляд нічим не примітна.
Але наступної секунди з цієї тріщини вирвалася людська фігура!