Перший ніс у руці ліхтар. Світло від нього був таким слабким, що під яскравим сонцем його було майже не видно.
« Зв'язані з зав’язаними очима, та ще й зі ліхтарем?»
Соул залишився на місці, спостерігаючи, як вони повільно виходять з лісу, ступаючи босими ногами спочатку по траві, потім по землі, і проходять повз нього.
Штани були заколені до колін, а ноги — від ніг до пальців у болоті.
Коли останній пройшов повз них, Сол пішов за ними.
Відраження до вирізаних у стіні воріт було понад 100 метрів. Коли перша людина з зав'язаними очима підійшов до закритих бокових воріт, ліхтар в його руці з шипінням погас.
Він негайно зупинився. Вся процесія замерла як по команді.
Тільки тоді ворота беззвучно прикрилися, створюючи щілини. Усередині було темно, наче у поселенні не проникало сонячне світло.
Велика рука вхопилася за ворота і прикрила їх ще трохи, рівно настільки, щоб один чоловік міг пройти.
Фонтар знову запалився.
Семеро продовжили свою подорож, просуваючись спочатку правою, а потім лівою ногою.
Соул як і раніше йшов останнім, підлаштовуючись під їх крок. Він без проблем прослизнув в щілину і, піднявши голову, побачив визираючої через брами величезну, майже трикутну голову.
Її оранжево-жовті очі були розміром зі стіл. Одна рука монстра трималася за край воріт, інша лежала зверху.
Він не дивився на Сола. Його мутні зіниці повільно стежили за людьми, які йшли по землі.
Глоть.
Солу здалося, що він почув звук згладжуваної слини.
Монстр за воротами не витримав. Він відпустив ворота і простягнув руку до останнього в процесії. Він схопив його за торс, збираючись підняти.
Але як тільки він підняв руку, кандили на ногах людей загреміли.
Схвачна людина запаниковал. Він відкрив рот, але не видав ні звуку, тільки відчайдушно тряс ногами, намагаючись, щоб кандали гриміли якомога голосніше.
Щелк!
Раптом з темряви вилетів довгий хлист і силою вдарив монстра по голові.
- Не чіпай моє! — Він почув розлючений старий голос.
Гігант з величезною головою і руками у страху сховався за воротами. Коли всі увійшли, він закрив їх. Соул помітив, що хоча голова і руки монстра були великими, його тулуб та ноги мали маленькі. Перебуваючи за воротами, він був змушений спиратися на стіну або на самі брами, щоб не впасти.
- Хто ти? — Дався старий голос.
Сол обернувся і побачив за воротами в кінці проходу старого. Верхня частина його тіла була в повному порядку, і він зарозуміло скинув Сола поглядом. А нижня була повністю занурена в глиняний горщик заввишки у людський ріст. Його наче посадили в землю.
— Я просто проходив повз, хотів би зупинитися тут на ніч. Можна?
Старик озирнувся Сола і відрізав: - Є рекомендатор?
— Рекомендатор? — Слеван.
— Без рекомендатора не можна! У нашому поселенні живе великий маг другого рівня, так що не думай прорватися силою.
У такому маленькому поселенні - і маг другого рівня?
Соул, звичайно, не збирався вєднуватися у конфлікт з магом другого рівня. Він вже думав, чи не піти відразу в стародавній Лес Вижвавлених, не гаючи часу на запити, як поруч з старим пролунав інший голос.
— Мабуть, я буду його рекомендатором~
Кісмет, склавши руки за спину, з посмішкою вийшов із-за воріт.
Зрачки Сола звузилися. Він замовк.
Старик у горшці з підозрою подивився на Кісмет, від якого виходили коливання мага першого рівня. - Ти його дійсно знаєш?
Усмішка Кісмета не здригнулася. як я можу його не знати.
— Твой брат? — Старий з сумнівом перекладав погляд Сола на Кисмет. — Ви зовсім не схожі.
Кісмет підійшов і поклав руку Солу на плече. - Ти серйозно обговорюєш, чи схожі брати-маги? Ти вважаєш, ми не гідні фізичної трансформації?
— Хмф, ладно, не буду питати. Проходьте, — старий мабуть не хотів слухати трюки Кісмета. Якщо той сказав, що знає Сола, нехай так і буде.
Коли вони вийшли з проходу в стіні, Сол стряхнув руку Кісмет. - Ти ж начебто відправився у Іскейп? Навіщо повернувся, що на цей раз задумав?
Кісмет притиснув руку до грудей з ображеним видом. - Я почув, що молодший брат прибув у Нікчінні землі і відразу ж втік, щоб віддати тобі обіцяну третю Золоту сторінку.
Сол схрестив руки на грудях. - О? І ти знаєш, де я живу?
— Звичайно, слава про Башну Очищення Душу вже почала поширюватися по Ніччих землях. Після того як ти отримав визнання Кларка, твоя башта стала дуже відомою. Кісмет відразу знову розплився у вухо.
— Ха, ти знаєш, де я, і все одно шукаєш мене тут?
Кісмет: - Е-е...
Соул уже збирався вимагати у Кісмета Золоту сторінку, як до них підбіг хлопчик. Не добігши до Сола, він був збитий високим лихим чоловіком, який кинувся на нього в стрибку.
Хлопчик з спотвореним гнівом, ледве опинившись на землі, намагався вдарити чоловіка ліктем. Але тут його руки притиснули якісь грубі долоні. Хлопець підняв голову, побачив третього чоловіка і перестав чинити опір.