На відміну від них, Аня не хотіла бути досконалою. Можливості залишати щоденник у вигляді духу були для неї набагато приємнішими, ніж вселятися в чужі тіла. До того ж, це було дуже зручно.
За її уявною командою нижня частина тіла відразу перетворилася з струнких ніг у вісім паучих лап. Коли кінчики, немов леза, залишили на підлозі кілька подряпин.
- Прибери поки. Буде можливість - випробуєш їх у справі.
Соул відчув жаль до своєї вежі. Раніше такого з ним не траплялося. Поки не було свого дому, не знав, як він дорогий.
Стук-тук.
У двері постукали. Малюк Водоросль відкрила. З'явився управитель.
— Ха, нарешті клієнти з'явилися? — Усміхнувся Сол. — Гагагу вже кілька місяців рекламу дає... що я не цим на життя заробляю.
Він пройшов півдорозі, потім повернувся, щоб прибрати Ан, і тільки після цього вийшов.
Коли Сол пішов, управитель теж зробив певні кроки і вирішив піти. Але, піднявши очі, він побачив Каміль, що дивиться на нього. Він на мить затримався, закривши двері. - Неважливо, ви це чи ні, я все одно хочу сказати: я радий знову вас бачити, пані Каміла. І ще, тепер це башта пана Сола. І я, як і господар, радий вам.
Каміла не відповіла. Я не могла зрозуміти, чи вона зрозуміла його слова.
Сол під’їхав до берега і побачив чоловіка та жінку, які з тривогою розглядали замерзле озеро. Туман був не дуже густим, і вони швидко помітили один одного.
Соул натягнув повода і зупинив візку на льоду, не виходячи.
Башта була на певній відстані від берега. Тепер, коли озеро замерзло і вся його поверхня перетворилась на антимагічну зону. Але крім магії, у людей було багато інших примітивних способів. Стара відьма пропонувала поставити на березі табличку: « Хто хоче лікуватися — тричі пустити в небо вогняну кулю ». Але для цього потрібно було, щоб хтось постійно стежив за берегом. Управитель запропонував повісити дзвін. Але Сол знайшов простіший розв’язок: наказав маленькій Волосі залишити на березі свого клона. У разі візиту слон міг навіть провести первинну перевірку особи. Потім він міг відокремити від себе ще меншого клона і передати з ним короткий опис мети візиту. Магічні істоти, як і будь-які живі могли пересуватися по льоду, ось тільки ділитися там вже не могли. А коли гостей не було, слон Волорусі міг ховатися під землею, застерігаючи про раптовий напад або навіть атакуючи сам.
Тож директор, отримавши весточку від « Мачулки-відрослі» і прийшов повідомити Солу.
Оскільки Волосся вже передала мету візиту, Сол, не виходячи з воза, запитав: "Доброго ранку, кому потрібно очищення від бруду?
Чоловік і жінка переглянулися, здивовані молодістю Сола. - Ви лікар Сол? — запитала жінка. Обличчя її було блідим.
« Якщо ви одразу ж називаєте мене лікарям, то справа серйозна» — подумав Сол і з усмішкою кивнув. — Відразу попереджаю, хоч я й допоміг кільком чарівникам, які страждають від брудної звички, я не можу гарантувати, що зможу видалити будь - яке її джерело.
Він злегка нахилився вперед, дивлячись на бліду жінку. - Можу я подивитися на уражене місце?
— Це мені потрібно лікуватися, — нахмурившись і сказав мускулистий чоловік. Він кинув незадоволений погляд на жінку, і його губи шевнулися, ніби він використовував передачу думок.
Жінка збліднула ще сильніше.
— Гагагу сказав, що ви врятували йому життя. І оскільки Творець снів визнав вас, ми теж вирішили спробувати.
Соул, не змінюючи вираження обличчя, повернувся до мускулистого чоловіка. - Тоді можу я подивитися на уражене місце на вашому тілі?
- Чому ти не бачиш, де в мене брудна? - Пробурмотів чоловік. Але, хоч він, здавалося, і втратив до Солу довіру, все ж зняв верхній одяг.
Обидві його руки були червоного-коричневого кольору, але в решті нічого незвичайного не було. Хіба що бугруючі м’язи справили сильне враження. Худощастий і низький Сол навіть трохи позаздрив.
- Ви впевнені, що це брудно, а не через магічне поранення?
Мускулістий чоловік остаточно розсердився. - Ти взагалі лікір чи ні? Не можеш відрізнити брудну від рани? - Він повернувся до жінки. — Пішли звідси, не будемо витрачати час. Гагагу, напевно, взяв у нього гроші або потрапив під його чари!
Соул не розсердився на слова мускулистого мага. Він повернувся до жінки, з якою можна було принаймні нормально розмовляти. - Чому ви вважаєте, що це брудна, а не поранення?
Жінка-маг запаникувала. Вона, збирачивши свого запального партнера, не пішла геть і вдалася до неприємних слів: « Півроку тому ми переслідували водяну істоту та зайшли у підземелля, але невдовзі втратили одне одного. Коли я ледве його знайшла, ми разом вибралися назовні. Але, повернувшись додому, я раптом виявила, що він вже давно вдома і...
Жінка замовкла. Згадавши ту сцену, вона зблідла ще сильніше.