Звичайно, перед смертю він відчайдушно опирався, але навіть тимчасово « зганьбив» свій потенціал, і все одно не був ровня старої відьмі.
Чи, точніше, все одно загинув від її магічного предмету - чарівного дзеркала Байсека.
У результаті, Окілі, весь в крові став худим, як бамбукова палиця.
Стара відьма, помахнувши землею, похоронила трупи трьох.
Вона з Опакою подивилася на далекі намети і, перш ніж підібрали інші, швидко пішла.
Коли стара відьма виходила на пошуки Окілі, в її серці теж були сумніви.
Хоч Сол повернувся сам, але хто міг гарантувати, що він не втече знову, поки вона буде його переслідувати?
Вона навіть подумувала спочатку поранити Сола, а потім вже виходити.
Але перш ніж напасти, вона завагалася.
Зараз її експеримент про створення ідеального тіла був майже завершений. Залишився лише маленький крок. Але вона все ще не була впевнена, що зможе його зробити сама.
Нічого не поробиш. Їй довелося лише тимчасово замкнути Сола магією і, на його прохання, в лабораторії.
Але, виявивши, що хтось вже зміг втекти з антимагічної клітини, вона більше не була настільки впевнена у своїх методах заточення.
Тому, розбравшись з Окілі, який міг видати її місцезнаходження, стара відьма відразу поспішила назад.
Без необхідності когось шукати, лише повільно в дорозі, вона всього за день добралася до свого таємного підземного житла.
Коли стара відьма, вся у пилюці, повернулася, Сол все ще слухняно сидів у лабораторії і був повністю поглинаний експериментом.
Стара відьма спочатку зітхнула з полегшенням, але побачивши розгромлену лабораторію, її серце, щойно заспокоєне, ледве не вистрибнуло з горла!
- Що ти робиш? — Стара відьма підбігла до Солу і ліктем відштовхнула його.
Соул, перш ніж вона встиг його вдарити, відступив на крок.
— Я подумав, якщо вже Оцілі втік, то наступним на лабораторному столі буду я. Тому я трохи змінив формулу.
Стара відьма подивилася на « тесто» на лабораторному столі, яке вже перетворилося у сіре, напівпрозоре і тремтячиподібне щось, і раптом згадала про їжу, яку вона колись їла, під назвою "пудинг".
Але хоч би як апетитно воно виглядало, воно вже зовсім не схоже на попередній основний матеріал для трансформації.
— Ты... Ты... - Стара відьма настільки тряслася, що її маленький палець на потилиці застрибнув. - Ти вирішив, що якщо все одно помреш, то краще витратити мої магічні матеріали, щоб помститися мені?
Стара відьма зачепила в руках дерев'яною палицею, розмахуючи нею перед носом у Солу, ніби ось-ось зірє з нього шкіру.
Соул виставив вказівний палець, легонько торкнувся краю палиці старої відьми і повільно відсунув її від свого обличчя.
— Якби це було так, то чому б мені просто не втекти? Навіть якби мене спіймали, у мене хоча б була пів дня свободи, чи не так?
Стара відьма по спокійному і впевненому виду Сола зрозуміла, що той не був схожий на чоловіка, який в розпачі вирішив знищити її експеримент.
Їй просто було дуже шкода ті рідкісні матеріали в лабораторії.
— Тоді ти вже готовий лягти на лабораторний стіл?
— Так, — кивнув Сол. — Хоч я не впевнений до кінця, але я готовий ризикнути заради своїх знань.
У очах старої відьми Сол перетворився на представника тих, хто пошкодився розумом.
- Тоді лягай.
— Будь ласка, зачекайте. - Оскільки я вніс у матеріали досить великі зміни, то процес експерименту буде відрізнятися. Сол передав пергамент старій відьмі. - Зараз в лабораторії залишилися тільки ми вдвох. Тобто, тільки ви можете провести експеримент. Я хочу розповісти вам спершу про деякі кроки та запобіжні заходи, щоб через помилку у вирішальний момент експеримент не провалився. А якщо я так помру, буде занадто боляче.
— Ось, тут можна почати з двох місць. Оскільки нове тісто, тобто основний матеріал ідеального тіла, має сильну ангезівну здатність, ми можемо просто нанести його на все тіло. Але для кращого всмоктування я пропоную спочатку зняти верхній шар шкіри, а потім вже покривати все тіло...
Почувши, стара відьма розгорнула свій і без того величезний рот так, що в нього міг поміститися арбуз.
Вона завжди вважала, що її розчленовування живих істот і розчинування жиру - це вже досить жорстоко. Але, порівняно з тим що сталось із Солом, вона принаймні могла померти швидко.
Вона витримала очі, бажаючи розкрити череп молодому чоловікові і подивитись, що там всередині.
Чи ж він не знає, що ці процедури здираня шкіри та витягування будуть застосовуватися до нього? Коли вона дивилася на Сола, який без жодного страху думав про це, стара відьма раптом відчула себе приниженою.
- Досить! - Вона вирвала у Сола з рук пергамент. - Я і так все зрозумію. А тепер лягай на лабораторний стіл!
Соул подивився на його руки лише куточок пергаменту, потиснув плечима, відпустив і дозволив летіти.