« Він і на тебе хотів напасти, — сказав Кент. — Він одразу ж насупився й стиснув зуби. - Я думав, він хоч трохи б'ється твого наставника... Та все ж таки. Якщо ти маєш такого великого наставника, то й добра річ у тебе велика. Раз Шайя вбив стільки магів, його апетити виросли. Він, звичайно ж, заірився на принесені тобою матеріали.
Колись, щоб обміняти на злих духів і магічні кристали, Сол діставав деякі рідкісні магію.
Але він був обережним і не викладав надто цінних речей. Боявся, що в Аргосі на нього покладуть очей.
— Тоді чому ви оточили цей будинок? — Тоді запитав Сол.
- Ми відстежували джерело зараження, яке викликає облякані трупи і виявили в цьому будинку схожу аура, — серйозно сказав Кент. - Соле, ти сказав, що Шайя тільки що запросив тебе?
— Да.
- Гадаю, причина появи джерела зараження полягає в тому, що Шайя запросив тебе.
Кент втупився у очі Солу. - Він був упевнений, що ти не повернешся.
Слова Кента викликали у Сола легке занепокоєння.
Він опустив руку і, повернувшись додому, подався до сходової клітини.
— Якщо Шайя був упевнений, що я не повернуся, то його атака буде спрямована на моє житло. Я повинен повернутися і подивитися.
Кент йшов трохи позаду Сола.
- Я піду з тобою.
Мортон свідомо відступив, йдучи за Кентом. А чотири маги, що прийшли з Кентом, не пішли за ними. У них, схоже, були свої завдання.
Увійшовши на лесничку клітину, Сол не втік. Він подивився на товсту гілку, яка займала лівий прохід, і впевненим кроком пішов вгору.
У міру його руху гілка поруч з ним росла синхронно.
- Це рослина, яка заклинання четвертого рівня? Невже і ректор Понд тут?
— Нет. Ректор не залишає академії просто так. Це магічний сувій, створений ним особисто. "Рост гігантського дерева". Хоч і не такий потужний, як якби він сам його застосував, але достатній, щоб запечатати всю будівлю.
— Як ти думаєш, що може бути джерелом зараження?
— Не знаю. У цьому світі чого тільки немає. Справжнє джерело можна буде зрозуміти лише тоді, коли побачити його.
Соул замовк.
Вони пройшли по сходах шість поверхів, але до кімнати Сола залишалося ще десять.
Ховаючись, драбина здавалася нескінченною. Одинакові види зверху та знизу створювали ілюзію тимчасового накладення.
— Маг Сол, не знаєте як маг Шайя обманом змусив вас піти з ним? — Раптом запитав Кент.
- Він сказав... що ти таємно вирощуєш злих духів, спеціально убиваючи тих, хто хоче покинути місто.
Почувши це, Кент розсміявся і його плечі затряслися. - Ха-ха-Ха, так він і сказав? Якби я хотів вирощувати злих духів, мені б не потрібно було цього робити. Невже злих духів, що народжують у цьому місті, мені не вистачить?
Соул замовк.
— Хм, Шайя мабуть намалював тобі жахливу картину, обманом задля самозбереження допомогти йому в розслідуванні проти мене, вірно? — Кент кинув погляд на Мортона, який обережно стежив за ним.
« Приблизно так, — каже Сола. — Здавалося, що увага не була на Кенті. Його кроки поступово сповільнювались, і навіть гілки обігнали його.
— Мені цікаво, як Шайя обманює. Він, напевно, розповідає якісь жахливі, дивні історії? Наприклад... про перевернених людей?
Тим часом Шайя та Джулі неслися по підземному сміттєвопереробному заводу.
Джулі виглядала почорнілою. Її шкіра втратила свій колишній блиск.
— Я ж казала, що не варто було тобі вірити, — скаржилася вона.
— Та годі тобі, — обгризнувся Шайя і обережно озирався. - Ти живеш тут сім-сім років. Якщо вже погодилася прийти, значить ти теж щось виявила!
- Я нічого не знаю! — Прикусила губу Джулі.
Провівши кілька хвилин, вони опинилися в безвиході. Виходу не було, а шурчання ззаду ставало все ближче.
- Ти краще за всіх вмієш утікати! Придумай щось! — Джулі, помахнувши своїм білим волоссям, нарешті занепокоїлася.
— Дивно. Раніше був невеликий вихід, — Шайя знехтував Джулією і втупився у стіну.
— Як ти взагалі заздалегідь розвідував? — Джулі скаржилася, з тривогою дивлячись назад.
— Я не очікував... що методи Кента будуть такими потужними, — очі Шайї забігали так ніби він шукав виходу.
Він раптом подивився на Джулі і пробурмотів: "Навіщо Солу цього разу не прийшов, бо щось запідозрив? Не може бути. Він тут лише кілька місяців, звідки йому знати більше, ніж мені? — А як ти думаєш, скільки знає Сол?
— Я думаю... — Шайя хотів відповісти, але зрозумів, що це не Джулі.
А Джулі в цей момент з жахом дивилася на дорогу, по якій вони прийшли.
З коридору повільно вийшов старий з сивим волоссям, тримаючи в руці палицю заввишки з людину. Він встав перед Шайєю та Джулією.
— Ректор Понд? — З недовірою розинула рот Джулі.
А ось Шайя, здавалося, не був так здивований.
— Гм, привіт, маг Джулі. А маг Шайя не виглядає здивованим. Невже ти вже знав, що за Кентом стою я?
Шайя облизнув перехресні губи і, відступивши на два кроки, притиснувся спиною до стіни, в якій незрозуміло зник вихід.