Хоч у Академії Байдун і було багато магів та учнів, але, за спостереженнями Сола, ніхто не займався розведенням паразитів.
У такому разі магу Шайє довелося б витратити не стільки часу і сил, щоб знайти підхожих комах.
А Сола якраз були готові.
Після того як Сол пожер свідомість Ло Кая, він запитав у нього, на кому ще саджав своїх паразитів. Після того як Сол уточнив імена, він забрав позосталі в Башнші матеріали Ло Кая.
Серед них були і паразити, які не розбещували.
Він міг взяти кілька і обміняти їх у Шайї на матеріали для встановлення телепортаційного кола.
Таким чином, крім мага Шайї, ніхто інший за матеріалами не здогадався б, що у Солу є можливість встановити таке коло.
А маг Шайя, який сам так ретельно ховав своє коло, природно, не став би нікому розповідати, що у Сола він теж є.
Інакше, навіть якщо вони домовилися не розголошувати, що у нього є телепортаційне коло, інші могли б здогадатися, ніби коло Сола походить від Шайї.
Для тих, хто боїться небезпеки і смерті мага Шайї, секрет Солу був би зовсім невигідним.
Задоволений Сол, повернувшись у своє тимчасове житло, тут же, як і домовлялися, відправив людину стежити за жінкою Іц на нижньому поверсі.
На цій дівчині вже були деякі аномальні ознаки. За нею можна знайти того злого духа, який перетворив звичайних людей на облякані трупи.
Але Сол не очікував, що перед тим як щось станеться з дівчиною, за якою він стежив, до нього самого з'явиться дещо невідоме.
Того вечора Сол, виснажений копіюванням кола, вирішив як слід виспатися, щоб відновитися.
Але, ледве він легко на зручне велике ліжко, як з-під нього донеслися дивні звуки.
"Кр-р..."
"Шшш..."
Сол відразу ж сів.
Він поклав руку на матрац і раптом виявив, що до цього м'який та пружний матрац став нерівним.
Опустивши очі, він побачив, що на білій простирадло проступили розпливчасті людські обличчя!
Ці обличчя росли зсередини матраца, і під простирадлом виднілися лише їх обриси.
Соул відразу ж зістрибнув з ліжка, в одній руці у нього спалахнув вогонь, а інший він різко зірвав простирадло.
Проте коли Сол вже збирався кинути вогонь, він побачив, що матрац під ним чистий і рівний.
Ніяких облич!
Але дивні звуки продовжувалися.
І вони були зовсім поруч.
Він опустив голову і побачив, що простирадла з його рук безшумно зімкнулася на підлозі.
Але її форма була дивною.
Ніби під простирадла... Хтось був.
Серце Сола текли. З його долоні висунули чорні щупальця і відразу ж з силою схопила простирадло.
Але коли простирадла була розірвана, під нею виявилося лише порожнеча.
"Шшш..."
З-під великого ліжка знову донісся дивний шорх.
Соул, нахмурившись, крокнув вперед.
Але, ледь він рушив, як раптом відчув, що падає в глибокий, темний омут.
Жахливий біль, наче довгий час не дихав.
У холодній воді щось марилося про його кінцівки, не даючи йому плисти.
Над головою виднівся тьмяне біле світло. Здавалося, що поверхня води була недалеко.
Соул ледве скиглити ногами, намагаючись вислизнути.
Щось обвило його ноги, не бажаючи відпускати. Соул хотів подивитися, але через удушливість йому потрібно було вислити і ковтати повітря.
Його руки й ноги були зв’язані. Він міг лише з усіх сил витягувати шию, щоб ковтати повітря.
Нарешті, його голова пробилася на поверхню.
Коли Сол розинув рот, щоб вдихнути, задушиння раптом зникло, але щось зачинило йому обличчя.
Це була біла простирадла.
Водночас Йосип побачив, що поряд з ним стоять сотні тисяч людей.
Усі вони, як і він, витягували шиї, широко розкрили роти, намагаючись ковтати свіжого повітря, але їх рти та носи були закриті простирадлами.
У цей момент Сол, крізь простирадло, раптом побачив, як збоку щось червоне дрожить.
Він раптом зрозумів, що це, і злякався.
« Панні!» — гукнув Сол.
« Братець... Соул..."
Панні відповідає, як відлуння в горах ледве дійшов до його вуха.
У наступній секунді, червона пляма на простирадло почала наближатися до нього. Жар висушив повітря, і простирадла почала жовтіти й згинатися.
"Ні, я не..."
Соул, стиснутий з усіх боків, не міг витягнути руки. Він зігнув очі і втупився на червону пляму.
"Пані!"
В ту мить, як він вдруге крикнув її ім'я, він раптом зник з-під вже обвугленою простирадла!
Потім Сол відкрив очі і виявив, що стиснувся в якомусь тісному місці.
Довкола була білизня, а під ногами — знайома стать.
Він злегка підняв голову, і білизня навколо нього зашуршувала.
Потім Сол побачив, як білизня над його головою зібралася в один клубок.
І складки там виглядали так, ніби хтось ззовні стискав її в руці...
Сол нарешті зрозумів, де він був замкнений.
Коли він зірвав простирадло і виявив, що на ліжку нічого немає, йому здалося, ніби в скомканній на підлозі простачка хтось ховається.
Але він і не думав, що там ховався сам.
"Значить, далі ..."
Соул вже бачив крізь білу простирадло, як чорна тінь обв’язується навколо нього, готуючись стиснутися.