А той, хто повідомляв про джерело зараження, мав велику нагороду.
На превелике здивування Сола, Джулі теж стала серйозною.
- Ти теж зустрів злих духів?
Вони порівнювали свої спостереження і виявили, що новонавернені злі духи були однаковими.
Всі вони були чорними, як вугілля, висохлі і маленькі, наче спалені у вогні.
Але зовнішньо вони були схожі на звичайних людей. Тільки під час атаки шкіра тріскалася, і з неї висипався чорний порошок.
Але ще більше турбувало те, що і він, і Джулі знаходили злих духів в різних частинах міста.
Це означало, що джерело зараження не було стаціонарним і його ще важче знищити.
Обидва вони вважали, що з’явилося небезпечне джерело зараження. Але коли вони пішли до класу Понту, невідомо чим зайнятись, то лише сказав Кенту повідомити їм про це.
Джулі з посмішкою на обличчі погодилася, але коли залишила академію, вона тихо попередила Сола:
— Якщо це справа пошкодить Кенту, то вона напевно заковтує.
Погляд Сола блиснув. Він зробив вигляд, що не зрозумів.
- Ти думаєш, з Кентом щось не так?
Джулі, натискаючи на палець свій білий локон, мов невзначай сказала:
— Хто знає. Останнім часом він також збирає злих духів. Коли ми разом на завданнях, в кінці всіх злих духів забирає він, і я не бачила, щоб він обмінював їх у академії.
Дії мага Кента були чимось схожі на дії Сола.
Джулі, мабуть, мала на увазі, що маг Кент не знищить джерело злих духів.
Якщо повідомити Кенту про це, то він ще й скористається цим джерелом.
Повідомивши про це в академії, Сол наказав Малюці Водорості і Панні ще раз перевірити околиці чи не з'явилися інші новонароджені злі духи.
Малюк Водоросль нічого не знайшла, але панні помітила одну дівчину.
- ...её кличуть Иц. Вона сусідка того злого духу, якого спіймав брат Сол. Я помітила, що з нею щось не так.
Панні, що літала по кімнаті, розповідала про свої спостереження.
— Я помітила, що від неї постійно пахне ганчіркою. І з її тінню час від часу щось не так.
Соул, який допоміг Анні пристосуватися до нового духовного озброєння, зупинився.
- Що не так?
Панні підлетіла, подивилась на Ан, у якої за спиною було чотири лапи і злетіла вище.
- Її тінь не відповідає її тілу. Хі-хі, швидше за все, в її тілі ховається зараза, але вона ще не проявлялася повністю.
Соул на мить задумався і сказав Анні:
— Ти і Агу продовжуйте звикати до нового озброєння. А я візьму Мортона і піду подивлюсь.
Спочатку, після того як хвіст скорпіона був поковтаний Днівником, Сол хотів, щоб Ану перепробували пізніше. Але, незрозуміло чому, Ана наполягала на продовження експерименту з нею. Вона також добре пристосувалась до нового духовного озброєння, яке сконструював Сол.
Соул не знав причин і міг лише припустити, що Ан легко пристосовувалась до інших, коли спочатку була сумішшю кількох душ.
Так що тепер тільки Герман самотньо лежав у щоденнику.
Послухавшись завдання, Сол зібрався разом з найсильнішим Мортоном подивитися на цю жінку, ім’я Іц.
Але мало він підійшов до дверей, як в кімнаті задзвонив передавач.
Соул узяв його. На його здивування, це був маг Шайя, який ніколи раніше йому не дзвонив.
— Маг Сол, я виявив нового злого духу, але він дуже небезпечний і я один з ним не впораюся.
Соул: « Чи ти відразу кидав завдання? »
Безпека була головним девізом мага Шайї.
Шайя, почувши Сола, замовкнув кілька секунд, а потім тихо сказав:
- Я покликав тільки тебе і мага Джулі. Якщо хочеш брати участь, приходь до мене протягом години.
Сказавши це, він відключився.
— Ця людина, схоже, щось недоварює, - сказав Мортон поруч.
« Якщо це не пастка, — кивнув Соул. — справа, яка змушує обережного чоловіка ризикувати, полягає в тому, що він має величезні ризики і нагороду.
По суті, Сола, який прибув до Аргоса, не мав жодних проблем. Але тепер, коли він скуштував солодкість зібрання злих духів і збирання духовного озброєння, його перша ефективність здавалася недостатньою.
По правді кажучи, Солу вже хотів вирушити в Нічню. Він знав, що злі духи там були і багаточисленніші, і гарнішими, ніж в Аргосі.
Коли Сола думав, що зможе експериментувати з такими могутніми духами, він не міг заспокоїтися.
А що до небезпек...
Соул вважав, що навіть якби він і захотів, то не міг би залишитися в безпечному місці.
Так що краще було нападати першим.
Через тридцять хвилин Сол з'явився у вілли Шайї.
Не встиг він постукати, як Шайя, наче злодій, втягнув його всередину.
У вітальні, у досить відвертому вбранні, вже чекала Джулі.
Але Шайя не запропонував ні чаю, ані навіть сісти.
Джулі, невідомо скільки прочекала, стояла, схрестивши руки на грудях, і злилася.