— У тебе з першого разу вийшло? Я відчуваю злий дух, що ховався в моєму сні, раптово зник!
- Ти підтверджуєш, що злий дух зник? Я щойно напав на нього, і ти раптом прокинувся - потер підборідок Сол.
— Э! — Шайя завмер, і його обличчя зморщилося. - Ти що, навмисне залишив його...
Шайя за звичкою хотів нас поквапитися, але, не домовившись, про щось подумав і замовк. Потім він слухняно дістав з сумки « Карту еволюції».
Сол взяв карту і забрав її у сховище.
Насправді, у нього було багато способів отримати "Карту еволюції" від Шайї. Коли він виходив з башти, то спеціально захопив із собою кілька магічних матеріалів елементів блискавки.
Ці матеріали були дуже цінними. Їх з пухою вистачило б, щоб обміняти на ненужку Шайе карту медитації.
Але Сол все ж хотів подивитися, що це за злий дух на Шайї.
- Гаразд, річ я тобі віддав. Ти можеш йти, — почав виганяти Шайя.
Соул не ображався на те, що той одразу ж випрошує його.
Хоч Сол вилікував його від кошмарів, але не зцілив від параноїї.
Він теж хотів повернутися. Однак коли він уже збирався йти, Шайя раптом став чорним.
Але коли Сол, поквапившись, обернувся і знову подивився, Шайя за його спиною знову був тим самим.
Він, мабуть, і не здогадувався про те, що з ним сталося.
- Що таке? Ти що, хочеш ще й доплату? — Шайя, побачивши серйозне обличчя Сола, негайно відступив на півшага.
Соул прищурився. Над головою Шайї він побачив зігнуту вгору тонку нитку.
Її кінець розчинявся в повітрі.
Сол з напруженими думками пішов геть.
Шайя був вже третьою людиною, яка в його очах перетворювався на щось інше.
Учень мага, чия голова перетворювалася на диск-камеру, звичайна людина-консультант, який перетворився в обвуглений труп, і Шайя, яка перетворилася у чорну тінь.
Що ж сталося з ними?
Чи це з його очима щось не так?
Ідучи дорогою, Сол приклав руку до віку.
У цей самий момент він побачив, як до нього йдуть двоє учнів третього рангу.
— Пане маг Сол, ректор Понд просить вас пройти в Часуву вежу.
Часова башта Академії Байдун була тонкою і високою, а також розташована в центрі академії.
На відміну від поширених піскових годин у Башні магів, в академії час відраховували більш механічний годинник. Як і в Аргосі.
Сол, йдучи за двома учнями, зайшов у Часуву вежу і виявив, що тут все було не так просто.
На верхньому поверсі вежі було сховано величезний простір.
Він пам'ятав, що Академія Байдун продавала пересувні будинки, які ззовні видавалися невеликими, а всередині були просторними.
Схоже, і тут застосовувалася ця магія.
Ззовні верхній поверх здавався лише кілька квадратних метрів, а на ділі площа цього будинку становила сотні.
Тут не було стін і прикрас. Увійшовши, Сол відразу побачив ректора Понда, який сидів за довгим столом. А на дивані навпроти нього сиділа жінка.
У неї було чорне волосся до плечей, і вона була дуже худа. Не сказати, щоб дуже красива, але її очі були неймовірно яскравими.
Коли Сол підійшов, жінка раптом підняла на нього погляд. Її погляд був таким пронизливим, що давив більше, ніж аура ректора Понда.
Але, судячи з того що вона зробила єментальними коливаннями, вона була лише магом першого рівня.
Ректор Понд з усмішкою привітався із Солом і показав, що той дивиться на жінку.
- Це Бесс. Вона, як і ти, маг першого рівня. Але вона скоро отримає підвищення, так що рідко буває в академії, — Понд дивився на Бесс з явною гордістю. — Коли вона успішно підвищиться, то змінить мене на посту ректора.
Бесс встала і злегка кивнула Солу. Здавалося, вона була трохи незрозуміла.
Звичайна чорна мантія мага висіла на ній, як на вішалці.
Хоч і було літо, але комір її був застелені на верхній гудзику.
Видно тільки її обличчя і дві бліді, але такі ж погані руки.
Соул також зауважив, що після того, як він представив Бесс, доктор Понд не згадав про те, на які вірші вона спеціалізується.
Після взаємних понять вони сіли, і ректор Понд нарешті озвучив справжню причину, по якій запросив Сола.
- Той монстр-корень, з яким ви з Джулією зіткнулися нещодавно з'явився знову. Цього разу учень третього рангу, який зустрів його, не повернувся живим, — усмішка зійшла з обличчя ректора Понда.
— Коли Джулі доповіла мені про це, я вже послав людей в каналізацію. Але, крім того що ґрунт там стала рихлою, нічого незвичайного не знайшли. Монстр-корень зник.
— Цього разу, після повторного появи монстра, інший офіційний чарівник приніс із собою шматок кореня.
Ректор Понд підняв руку, і над його долонею з'явився прозора пробірка.
У пробірці був білий корінь завдовжки з пальця.
Білий корінь спокійно плавав у пробірці. Він був схожий на самий звичайний корінець білої редьки і не виявляв ніяких моторошних ознак.
Це був той самий корінь, з яким Сол вже стикався. Але тоді, щоб не дати йому забрати частину свого тіла, він дуже обережно ухилився і не приніс з собою зразка.