Але навіщо звичайній людині зв’язуватися з магом?
Просканував простір. За дверима дійсно була звичайна людина. З дозволу Сола він відкрив двері.
Листоноша був підлітком 15 років. Він з цікавістю і Опакою подивився на Агу, відразу ж відвернув погляд і простягнув тонкий лист, запечатаний сургучем.
- Хто відправник? — взяв лист Агу.
— Вибачте, пане, — опустив голову і сказав листонош. — Цей лист було надіслано автоматично. Я не знаю інформації про відправника.
Агу оглянув його. Жодних пасток, здавалося, не було. Лише на друкарському верстаті був маленький напис.
"Малющому братові".
- Може, помилилася адреса? — З сумнівом запитав Агу. Він був мертвим, а господар знав братів не було.
— Навряд. Лист було надіслано за даними пропуску. Або ви можете пройти і подивитися. Якщо це дійсно не ваш лист, я можу повернути його на пошту.
Агу вже хотів відчинити лист, але Сол несподівано вхопив його з рук.
Його обличчя було серйозним. Взявши листа, він розгорнувся і пішов до кімнати.
— Я знаю, от кого це. Можеш йти.
Отримавши дозвіл, листоноша поспішно кивнув, вклонився і пішов.
Він, очевидно, знав, що тут живе маг, і, крім як на початку, не приборкувався від цікавості, вів себе дуже обережно.
Знову закривши двері, Агу догнав Сола, який вже сів у вітальні.
— Пане, ви знаєте хто написав листа?
- А хто ще? — Соул вже вкрив конверт і витрихнув з нього листочок. — Кисмет.
Любий молодший брат-хозяїн,
Брат знав, що коли ви покинете Башню магів, то обов’язково приїдете до Аргоса і спеціально залишив тут листа для захисту від турбот.
Якщо б у битві за Башню Горса програв, я впевнений, господар знайшов би спосіб втекти. Звичайно, щоб уникнути переслідування, ви ризикнете піти до Нічньої землі. А перед тим тобі довелося б тут загоїтися всім необхідним. У такому випадку, ти б отримав інший лист, а також невеликий подарунок від мене.
Але якщо ти зараз бачиш цього листа, то я повинен привітати господаря з тим, що у нього з'явився наставник третього рівня.
Хоча цей тип і дуже жадібний. В останній момент настучав, і мені довелося тимчасово залишити Статт.
Проте для клан Сіячів стати магом третього рівня, який спеціалізується на елементі світла, означає покинути західні землі. Без магів високого рівня Башта стала б для тебе надто тісною. Можливо, ви пішли б у нейтральну Академію Байдун або навіть ризикнули б піти до Нікої землі.
І куди б ти не пішов, Аргос - це чудовий перевалочний пункт.
Тепер Аргос - це чудове місто, особливо для офіційних магів. Він у розквіті, як літо, наповнений зеленими і квітами. Ти, мабуть, зараз насолоджуєшся навчанням на даху чи в малому подвір'ї.
Але чи таке спокійне життя узгоджується з твоїм становищем?
Тому, якщо ти як переможець у битві за Башню прибув до Аргоса, я просто зобов'язаний представити тобі великий подарунок.
Сподіваюся, тобі сподобається, і це додасть у твоє майбутнє життя трохи веселощів~
Твій вірний, чуйний і названий Горсою брат Кішетт.
Коли Солу прочитав листа, то дуже хотів розірвати його.
« Це тип і впертість, як я й казав раніше: якщо ви хочете бути у безпеці, то відразу ж підкидайте мені проблеми. Який же там великий подарунок, і великі неприємності - ось це більше схоже на правду!"
— Пан? — Агу та інші свідомість, будучи прив’язаними до Днівники, приблизно розуміли особливі відносини Сола і Кісмету.
Цей чоловік був то помічником, то ворогом. Його справжні цілі й досі були неяснені.
— Нічого. Поки що діємо за планом. Якщо проблеми будуть занадто великими, просто поїдемо з Аргоса.
Не подобається подарунок, можна ж і не приймати, вірно?
Навряд чи Сол договорив, як лист в його руці розсипався у порох.
Таке вже траплялося колись. Соул не став заважати.
Але, як тільки лист згорів, з нього раптом вислизнула чорна тінь і відразу увійшла в свідомість Сола.
Побачивши це, Агу та Ан жахнулися до Сола, щоб перевірити його стан.
Але Соул лише на кілька секунд застиг, а потім, прийшовши в себе, махнув їм рукою.
— Все в порядке.
Виявилось, що чорна тінь проникла в голову Сола і увійшла у його духовне тіло. І тут же пірнула у нього Днівнік.
Потім щоденник відкрився прямо на сторінці Ло Кая.
Енергії на сторінці Ло Кая залишалось небагато, і останні слова були дуже нечіткими. А чорна тінь, наче непроханий гість, безцеремонно вторглася і, звертаючи увагу на написи, почала писати прямо на цій чорній сторінці.
Хазяїн Аргоса посадив дерево. Мій юний пан, невже ти не хочеш заволодіти цим деревом?
"Дерво?"
Соул відразу згадав велике дерево, яке знайшла малаток Водоросль під землею.
Чи це справді дерево?
Дерево, яке привертало увагу Кісмета, напевно не було простим.
Але ж...
« Ти можеш вільно входити в щоденник? Це ж не вся твоя душа?»