А в цей самий момент з корабля стрибнула ще одна фігура. Це був Сол в одязі члена екіпажу.
Він обернувся і, зробивши знак навантаженому Гаррі на палубі, швидко попрямував у ту сторону, куди пішов Гудо.
Капітан Гаррі нарешті заспокоївся.
— Перевозити магів так страшно, — обережно сказав один з членів екіпажу. - Капітане, ми можемо більше не літати цим маршрутом? Занадто багато магів, вони кілька разів мало не підрилися.
Гаррі прокинувся і вдарив його по голові.
— Не хочеш заробляти, так йди додому, картопелька сади! Якщо у тебе нерви слабкі, то нічого зі мною в авантюри лізти.
Гудо рухався з паузами. Він часто зупинявся, щоб перевірити чи поблизу немає аномальних ментальні коливань.
Він також з обережністю залишав отруту в місцях, де зупинялися.
Якщо хтось піде по його сліду ... Що ж, нехай спочатку спробує розібратися з отрутою!
Звичайно, він не міг постійно використовувати цей метод. Врешті-решт, його отрута не була безкоштовною і нескінченною.
Але цього разу, прямуючи до Блакитного Бухту, треба було бути особливо обережним.
Це місце знали всі в Башні, і була велика ймовірність зустріти знайомих.
Він навіть підозрював, що Сол зійшов з дирижабля саме для того, щоб відправитися в Блакитну Бухту.
Але, незважаючи на можливу зустріч з Солом, Гудо мав дістатися до джерела Прилива душ.
Тільки створивши більше отрути для душі, він отримував шанс на подальше підвищення.
Тому Гудо заплатив великі гроші, щоб потрапити на дирижабль. Він хотів прийти сюди раніше за всіх.
Але він не очікував, що і Сол теж прилетить на дирижаблі, та ще й так швидко.
Хоча на шляху до Блакитного Бухту була небезпека зустріти Солу, Гудо вважав, що ризик цього вартий.
« Глибша Бухта велика. Ми не обов'язково зіткнемося. Я візьму, що мені потрібно і поїду. Прямиком в Аргос, а звідти - з континенту Статт.
Коли Гудо подумав про це, то знову обережно озирнувся. Він хотів розпилити трохи отрути, але побоювався, що хтось за ним відстежить його.
Ще раз перевіривши і не побачивши нікого, Гудо знову схилив голову і продовжив свій шлях.
Через десять хвилин після його відходу до місця, де він зупинявся, підійшов Сол, повністю вкутаний у темно-коричневий плащ.
Він не підходив надто близько, щоб уникнути пастки.
Але Гудо, очевидно, більше боявся залишити сліди і не став нічого влаштовувати.
« Він, мабуть, використовував якесь заклинання для приховування аури. Якби не фосфоресцируюча пилка Панні, я б теж не зміг його вистежити.
- Брат Сол, цей старий злодій поспішає до моря. Невже там його чекає корабель? — Прошепотіла Панні, примостившись у вуха Сола.
- Ти думаєш, він прийшов сюди щоб втекти? Цілком можливо. Голубий Бухти вже давно занедбав. Якщо якийсь корабель таємно прийде сюди, його навряд чи хтось помітить. Тоді нам потрібно поквапитися.
Під ногами Сола зародився вітер, і він раптом злетів. Його тіло поступово окутав сіровистий туман, а від нього магічні коливання обережно приховувала Панні.
Соул не пішов точно по слідах Гудо. Він намагався летіти по прямій, щоб зрізати шлях і перехопити його перш ніж той зустрінеться із можливим підкріпленням.
Але, пролетівши деякий час, Сол з подивом сказав:
- Це місце мені знайоме.
Соул подивився на скелі попереду. Село там було мало, а дорога раптово обривалася, наче її відрізали ножем.
« Я вже був тут. Внизу повинен бути пляж, де живуть збирачі мушель. Це досить далеко від причалу, а неподалік в основному мілини, куди не можуть підійти кораблі. Гудо, схоже, там. Але що він там робить?"
Соул спустився з повітря і, доторкнувшись ногами землі, негайно кинувся бігти.
Він відчував, що Гудо внизу. Ця відстань була великою, а у Сола був перевага в висоті, так що він не боявся бути поміченим.
Коли він дістався до краю скелі, то відразу загальмував і замінив прості закляття та злився з іншими скелями. Тільки потім він обережно висунув голову.
Ще не настав вечір, і збирачі мушель ще не вийшли в море. Навколо було тихо, тільки стогнав прибій.
Гудо на пляжі не було, але Панні сказала Солу, що її фосфоресцируюча пилка рухається по піску.
« Невидимка?» — сказав Сол, куди показала Панні, і нарешті на одному з ділянок пляжу помітив розмите світло. — Навряд чи це маскування. Як ілюзій".
« Але людина може приховати себе за допомогою цього закляття, а корабель — ні. На це піде забагато магії, і краї будуть занадто помітні."
Але Сол подивився на море.
Хвилі були великими, але жодного корабля на горизонті не було.
Хоч зараз і було сонячно, хоч там, звідки тільки що прилетів Сол, було чисте небо, але над цим місцем, над морем, постійно висіла хмара.
Як нерозсіяний смуток океану.
Потім Сол побачив, як Гудо занурився під воду.
"Він йде під воду".
- Невже його підкріплення під водою? — З сумнівом запитала Панні.