Цей чоловік був середнього віку, з золотим волоссям і бородою.
Побачивши його, Горса нахмурився.
Той, хто прилетів і задирав підборіддя, не переховував глузувань.
- Скільки років провів зовні, зовсім забув про свій борг перед клоном. Глава клана занадто потакає вам, так звані геніями. Такі, як ти, з винятковим магічним талантом повинні сидіти в резиденції клана і народжувати ще більш визначні нащадки!
— Ц! — цокнув язиком Горса. - Вже маг другого рівня, і все ще їздиш себе як домашня собачка.
Той не розсердився, а навіть посміхнувся.
- І що з того? Ти ж теж повернувся, щоб стати домашню собачку?
Плащ Горси злегка колихнувся, і від нього розійшлася могутня магічна хвиля.
Чоловік, перед тим самозадоволений, відразу замовк, наче його схопили за горло.
Він витарляв очі, з недовірою дивлячись на Горсу.
— Дивно, — з усмішкою сказав Горса. - Ти ніби знаєш, що я геній клана, але постійно про це забуваєш.
Він крок за кроком наближався до нього.
— А тепер... Привітай мене як слід.
Погляд чоловіка тремтів, і він відразу ж приховав всі свої емоції.
Він повільно опустився на одне коліно, схрестивши руки на лобі.
- З поверненням, пане Горса.
Горса більше не звертав уваги на провокатора.
Для чарівників боротьба за ресурси і знання була звичайною справою. За зарозумілістю переховувався лише конфлікт інтересів.
Горса без перешкод дійшов до однієї з непримітних башт.
З тих пір як він перестав приховувати свою магію, ніхто більше не наважувався його зупиняти.
Нарешті, він зайшов у підземелля цієї вежі.
Тут було абсолютно темно, ні звуку, ані світла.
Але коли він увійшов у темний простір, то відразу почув голос.
"Ти досяг третього рівня".
"Так".
« Ти використовував силу Сия, щоб підвищитися».
"Так".
« Ти повинен розуміти обов'язки третього рівня в клані Сяючих».
"Появаю".
« Тут є дві вільні башти. На північних горах Статта - п'ять."
- Як це в північних горах знову п'ять башт? — Несподівано перервав його Горса. - Хіба Каміль не пішов туди сто років тому?
Голос у темряві замовк. Минуло близько п'яти хвилин.
« Він помер. Його внесла чорна безна".
— Тоді я успадкую його вежу, — посміхнувся Горс.
« Його башта розташована ближче до Стіни Вздохів. Вдалий від інших."
« Саме те, що мені потрібно»
« Клан сподівається, що ти зосередишся на піднесенні до четвертого рівня. У нас вже давно не було нових магів четвертого рівня.
« Мені потрібно більш підхоже місце, щоб продовжити свій експеримент », — сказав Горса.
Через кілька днів Сол з повною багажем вирушив у Блакитну Бахту.
Щоб заощадити магію, він наказав іншим людям повернутися в щоденник і залишити позаду лише Агу.
Аґу було найясніше з усіх, і його знання могли дуже допомогти у подорожі.
Провівши ніч у будинку біля озера, Сол вирішив спочатку піти в Блакитну Бухту на дирижаблі. Поки новина про вихід Горси з Вежі не розійшлася, він міг ще раз проїхати зайцем.
І, по чистій випадковості вони знову потрапили на дирижабль того самого ініціативного капітана Гаррі.
Той, який виявив у списку пасажирів ім'я Сола, дуже сердечно підійшов привітатися. Заодно і прорекламував кілька нових магічних предметів, розроблених Академією Байдун.
Деякі з них дуже зацікавились. Особливо компресіонна сумка другого покоління. Окрім збільшеного удвічі обсягу, вона разом з деякими особливими запечатаними предметами могла вміщатися і живих істот.
Тільки купити її можна було лише в місті Аргос, де була Академія Байдун. На дирижаблі була лише реклама.
Врешті-решт, ця річ була занадто цінною, і Гаррі, звичайна людина, не зміг би її захистити.
Але, хоч Сол нічого не купив, він все ж трохи поговорив з капітаном Гаррі і обережно розпитав про реакції різних сил на падіння вежі.
Хоча Гаррі був звичайною людиною, але він дещо чув у світі.
Вони повільно прогулювалися по палубі.
З того часу як Господар Вежі Горса раптово з'явився на полі бою і вбив двох чарівників другого рівня із Кнасу, все стемніло.
Він намагався триматися гідно, але в його рухах все одно стримувала шахрая.
- Тепер всі знають, що Господар Вежі Горса досяг третього рівня. І ті, хто мав погані думки, тепер бояться розплати.
Гаррі обережно запитав:
— Пане Сол, як ви думаєте, Господаре Ведмеді почне велику чистку?
Але Сол не відповів.
- Пане Сол? - Гаррі знову покликав.
Але Сол мовчав.
Гаррі обережно підняв голову і побачив, що Сол дивиться в одну точку.
— Гаррі, — злегка повернув голову Солу, але його погляд залишався прикутим до однієї точки — твій корабель... Міцна?
— Г-господин? — Заїкаючись, утворив Гаррі. Раптом він відчув, як підкачуються ноги.