- Враховуючи, що ти врятував мене, не змушуй мене вбивати тебе!
Але наставник Каз у цей момент зовсім не слухав його умов. Він постійно атакував здалеку трьома кістяками.
— Сол, слідкуй за Господарем Вежі!
Вислухавши Анзе від Сола, наставник Каз швидко кинув йому цю фразу і продовжив воювати з Анза.
Коли Анзе під тиском несподіваного розпаду Казу несподівано відступає, то Сол не відчув полегшення.
Йому весь час здавалося, що Анзе не відповідає не через вдячність до Казу. Він ніби чогось чекав...
У цей момент!
Несподівано крики Віні та Юли припинилися!
Сол відразу ж обернувся і побачив, що чорна тінь до цього прилипла до Юле, зникла. Горса силою вилив її з тілом Юли.
Об’ єднання завершено. Біль на обличчі Юли зникла. Вона моргнула, знову відкрила очі і на її обличчі з'явилося розгублений вираз.
— Горса? - Її голос все ще був пронизливим, але емоції стали набагато спокійнішими.
Він подивився на пані Юлу. Його погляд був дуже ніжним.
— Не бійся. Ти скоро знову знайдеш тіло.
Він завершив злиття і духу Юли, а також повернув Віні в її тіло.
Тепер Юлія була цілісною і стабільною. Можна було приступити до останнього кроку.
Всеосяжність душі!
Він провів однією рукою по землі, і з'явилося тіло прекрасної злавою та голубо-окою жінки.
Вона спала з заплющеними очима, склавши руки на животі. Якби не відсутність дихання, вона була б вилитою сплячою красунею.
« Це тіло?» — подумав він, побачивши Горса нарешті привів магію і зілля для уповільнення відторгнення в дух Юли. — Рясной у стилі Рама. Невже це тіло теж трансформував? "
Щоденник не попереджав. Анзе тимчасово був захоплений наставником Казасом. Соул нарешті видихає, але все одно насторожено озирнувся, слідуючи за Горсом.
Горса, підтримуючи дух Юли, обережно опустив її на тіло, яке лежить на землі.
Коли Рама побачила це прекрасне жіноче тіло, її очі відразу налились кров’ю.
— Горса! Ти помреш! — Зреставл він, і рани на його тілі почали швидко заживати. Він знову роздувся вдвічі і з жахливим свистом вдарив по Горсі.
У відповідь на нову атаку Рама, Горси раптом спалахнула величезна магічна сила.
Знову з’явилися міріади золотих голок. Цього разу їхнє світло було сліпучим.
Рам ударив, але був відбудований щільною стінкою з крихітних золотих голок.
Потім ці золоті голки раптом з силою вдарили, проколовши Раму руку і заодно кількох учнів, які стояли поруч.
Рука Рама й тіла цих нещасних людей відразу почали танути.
Очевидно, на цей раз золоті голки виявили свою дійсну та жахливу силу.
— Анзе! — Раян гукнув, перемагаючи біль від загубленої руки.
Анзе, який відступив, завмер і посміхнувся.
- Зрозумів.
Потім з-під землі під його ногами раптом виросли величезні земляні шипи, які, один за одним, обірвали наступних на нього скелетів.
Потім він раптом вештався, опинившись поруч з Казом. Один його палець раптом перетворився на чорний конус з безлічі тонких ниток і вдарив у потилицю Каза.
Каз хотів застосувати закляття для захисту, але раптом завмер. З його зіниць також висунулися дві чорні нитки-чолові!
Чорний конус ось-ось повинен був проколоти потилицю Каза, але раптом таке ж чорне щупальця, що прилетіло з повітря, зупинило атаку Анзе.
Крім того, з чорної щупальця раптом висунули сіро-прозоре бджолоїдка, яке з близької відстані атакувало голову Анзе.
Це був духовний ліс Сола, схований у черевоногій крихітці.
У відповідь на раптову атаку Анзе різко збурив зіниці, і його обличчя покрив шар чорного світла, намагаючись відбити удар Сола.
Однак сіре бджолоїдка Сола нескладно проходить крізь цей шар, а навіть частково роз’їдає його.
« Яка могутня духовна атака!» — хоч Анзе і бачив, як Сол легко вбив цей прийом Кужином, він не очікував, що навіть спеціально підготовлений ним для захисту від духовного нападу магічний предмет виявиться безполезенним.
У мить, коли сіре бджолоїдка доторкнулося голови Анзе, він відчув величезну силу. Його душа затремтіла, наче ось-ось залишить тіло.
Але Анзе був не звичайним магом першого рівня. Спротиваючись, він одночасно спрямував свою ментальну силу на Сола.
З-під ніг Сола тут же вирвалися тисячі чорних ниток, які, обвихаючись навколо його голіней, намагалися проникнути в його тіло.
Малюк Водоросль тут же роздяглася, щоб допомогти, але її тіло також прокололо нитями.
Дитину Водоросль, яка ніколи не хворіла або втомлювалася, несподівано заскусила.
- Малюк Водоросль? — Сол відразу ж випустив вогняну кулю.
Але полум'я спалило лише кілька ниток, в той час як все більше і більше їх обвивало голені Сола, намагаючись проткнути його шкіру.
У критичний момент здалека прилетіло кілька золотих променів, які врятували Волоску і визволили Солу.
Це Горса допоміг йому!
Соул відразу вирвався з чорних ниток і, використовуючи левітацію, вмив у повітря разом зі своєю маленькою Водослю.