Одяг на Рамі не було, але ця жирна броня закривала всі його вразливі місця.
Він ступив вперед, встромив руки у напівпрозорий бар'єр і почав з силою його трясти, ніби хотів розірвати на шматки.
І весь бар'єр, включаючи ту частину, що з боку Сола все ще залишалася сірою, заходив ходуном.
Горса холодно фиркнув. Його ліва рука стискала голову Віні, а права була спрямована на перемінений Рама. Він випустив у нього промінь світла товщиною з людську голову.
Промінь вільно пройшов крізь прозорий бар’єр і вдарив Рама.
Однак він залишив на своєму тілі лише вм’ятину розміром з кулак.
Хоч з рани і потовк жовтий жир, це не завадило Раму рухатися.
Він підняв голову і, зустрівшись поглядом з Горсою, в його очах спалахнуло божевілля!
Поки Рам трансформувався і намагався зруйнувати коло, Анзе, з іншого боку, дивився на сірий бар'єр, який зовсім не змінився і посміхнувся.
- Хех, так і знав. Зі Солом все-таки виникли проблеми. На щастя, я ніколи не покладаюся лише на одну людину.
Каз теж помітив, що бар'єр затуманився. Почувши слова Анзе, він різко змінився в обличчя.
- Анзе, що ви робите?
Анзе ліниво повернув голову і, розтягнувши губи в усмішку, сказав:
- Звичайно ж... Забираємо те, що належить нам.
— Ты... Ти збожеволів... — Зморшки на обличчі Каза майже розгладлись від подиву.
Анзе подивився на Каза і раптом схопив себе за шию.
Він витягнув з-під шкіри дюжину тонких, як волосся, чорних ниток завдовжки в півметра.
Придивившись, можна було побачити, що чорні нитки злегка звивалися. Це були чорні черв'яки.
— Вперёд. Додамо нашому Великому Господареві Вежі трохи перчинки.
Не встиг він договорити, як Каз раптом помітив, що кілька учнів третього рангу затряслися біля бар’єри.
Тремтіння, вони як один підняли руки, склавши їх, немов орлині кігті, високо задерли голови і ...
З силою розірвали собі горлянки!
З’явився сильний потік крові, змішаний з безліччю чорних черв"яків.
Бар'єр, до цього лише злегка підрагував, при дотику з цією жахливою кров'ю почав сильно вібрувати.
Сірий колір на ньому почав тріскатися і стискатися, поступово обналюючи те, що було всередині.
Але зовні пробити сірий бар'єр було не так-то просто. Сірі тіні на ньому, хоч і тріскалися, але відразу намагалися знову розширитись та затягнутися.
Кров з чорними хробаками продовжувала хлестати на сірий бар'єр. Сіра субстанція таяла і відновлювалась. Між ними зав'язалася запекла битва.
І бар'єр, здавалося, не збирався так просто руйнуватися.
Проте через постійні прозорі ділянки люди всередині і ззовні могли бачити дії один одного.
Горса помітив, що з обох боків бар’єри виникли проблеми і перестав атакувати непробивного Рама.
Він прибрав руку і почав тиснути потилицю Віні до обличчя нерухомої Юли.
Від Юли доносилися ридання, а Віні відчайдушно чинила опір.
— Каз, убий Анзе, — Горса з силою придушував опір Віні. Здавалося, він не мав сили на інших. Він міг лише сказати Казу зовні розібратися з Анзе.
Його рухи не були легкими. Його руки тремтіли, і в одному місці рожевий бинт навіть порвався.
З іншого боку, Рам ще запекліше атакував бар'єр. Але оскільки із сторони Сола сферичної судини не було розбито, вона ще не могла повністю прорватися.
Роздратований погляд Рама пропав між Солом і Горсою. Здавалося, він думав, як би їх вбити, щоб вгамувати свою ненависть.
На противагу цьому Горс залишався спокійним і лагідним.
Він лише дивився, як Віні поступово прилипає до тіла Юлі.
— Гудо, якщо ти ще не хочеш помирати, будь ласка, крикнув до Анзе і відразу ж виставив щит заклинання Козом.
Він схилив голову набік, дивлячись на Каза.
— Ти мені не противник, Каз. Краще стій в стороні і дивись, як Моніка. А то вийдеш на ринг - і помреш.
Тільки зараз Каз зауважив, що Моніка і Джеро як і раніше стоять в самому кінці натовпу.
Вони не втекли в паніці, як деякі молодші учні, і не підходили до бар’єри, так як декотрі з учнів третього рангу.
Вони просто спокійно стояли і байдуже спостерігали за тим, що відбувається.
Особливо Джеро. Він навіть потирав підборіддя, з видом заїдлого театру.
М’язи на щоках Каза кілька разів торкнулися.
« Я не проти тебе, — сказав він. — Ти просто стиснув зуби. — Але й ти Господаря Вежі не є противником. До того ж, сюди вже поспішає пані Кіра. Коли вона прибуде, вам усім не жити!
Каз перейняв дух і спробував умовити його:
— Анзе, зупинись. З огляду на те, скільки років ти служив Господареві Вежі, він пробачить тобі.
На губах Анзе з’явилась іронічна усмішка.
- Кіра не прийде. У цей час Кнас вже почав раптову атаку. У самій герцогстві Кема почалося повстання. Кіре зараз не до нас.
— Як посміл Кнас? — Уразився Каз. Зрештою, недавно Кнас хотів укласти шлюб з ким - небудь.
Він про щось здогадався.