— Загалом, якщо цей експеримент вдасться, ми зможемо створити для Юли посудина, яка прожила десять років без мутацій. Розвиваючи цю ідею далі, ми розраховуємо продовжити цей термін до 50 років.
Соул уважно слухав. Цей план був чимось схожий на його власні ідеї, тільки напрямок було іншим.
Він також думав про те, як продовжити тривалість перебування душі в посудині, щоб зменшити частоту зміни тіл і їх негативний вплив на душу.
Поки Сол думав над новим планом, Горса підняв на нього погляд. У півмракі карети його срібні очі здавалися особливо яскравими.
- І це добре. Тепер мені не доведеться звертатися до запасного плану. Врешті-решт, його розробка почалася всього кілька років тому. Він ще занадто ненадійний.
Раптом по його хребті пробіг крижаний холод.
Слова Горси про запасний план змусили Сола напряжетися, але той, здавалося, не збирався вдаватися у подробиці.
Він грався з лазуритом у руці, перекидаючи кульку між пальцями, наче іграшку.
- Ти бачив ельфів? — Раптом змінив тему.
Голос Сола все ще був трохи скутим від пережитого.
— Я... Не впевнений, що те, про що я бачив, можна назвати ельфами.
« Якщо судити за старою класифікацією видів, то, мабуть, ні », — сказав Горса. - Але оскільки вже у цьому світі більше не залишилося чистокровних ельфів, то називати їх новими ельфами цілком дозволено.
Він злегка нахилив голову, немов роздивляючись свою руку, а може, і щось інше через рожеві бинти.
— Так що на це питання вже давно відповіли за нас. Душа, значить, все-таки не може існувати повністю незалежно від тіла.
Соул замовк. Його дивувало інше.
- Ви знаєте, що сталося з ельфами?
Раніше він, здається, говорив, що не знає.
— Напівельф перед тим, як увійти, обмовився парою слів. Решта - мої здогадки, Горса підмигнув Солу. - Я припускаю, що ельфи, які мали величезну ментальну силу від природи, з якоїсь причини вирішили позбутися тягарів плоті. Для цього вони створили для себе райський сад. На жаль, це дослідження порушило фундаментальний закон буття і зрештою всіх їх вигнали до цього раю, який, як виявилося, був бездонною в’язницею.
— Я вгадал, да? — запитав Горса вже у Сола.
Соул був не проти перевірити свої висновки з здогадами Горси.
- Ельфи... Побачивши гігантську впаду на зворотному боці світу, вони відмовилися від плоті і втекли у світ, який складається виключно з свідомості. Це моє припущення, засноване на тому, що я бачив у долині.
На його здивування, Горса нахмурився.
Точніше, насупилися бинти на його лобі.
- Зворотна сторона світу... Влучила... — Горса занурився в роздумів.
Судячи з його вигляду, він вперше чув про це.
Чи ж Господар Вежі не походив з могутнього клану магів іншого континенту?
Чому ж він не знає про впаду?
— Правда... Через це? - Пробурмотів Горса собі під ніс.
Помітивши запитання, Сола відразу змінив вираз обличчя і більше не повертався до цієї теми.
тіло - це вроджений Локатор. Хоч воно і не так сильно, як ті, що ми вибираємо пізніше, але це безпечно та стабільно... На жаль, багато хто вважає його тягарем.
Горса відкинувся на м'які подушки, поклавши лікоть прямо на голову Марка.
— Соуле, те що ти зміг двічі провести фізичну трансформацію без шкоди собі - це дуже непогано.
Соул тільки опустив голову, приймаючи похвалу.
На відміну від старшого учня Байрона, трансформація його була більш залежною від зовнішніх сил.
Сола вважає, що справжнім генієм був Байрон, який своїми власними зусиллями перетворив своє тіло на Локатор.
Тільки через масштабність цієї трансформації він зміг досягти третього рангу тільки до тридцяти років.
« Якщо я повернуся, то обов’язково підбадьорю його.
Коли Солу було захоплено, він раптом помітив червону дерев’яну ляльку на своєму поясі.
Обидва її очі тепер були порожніми окулярами.
Тільки зараз він згадав, що, коли він спостерігав за світом ельфів, очі ляльки, здається, підірвалися.
Він поспішно зняв ляльку з пояса і простягнув Горсе.
- Наставнику, ляльки розбилися очі.
"Не змусив би платити".
— Здається, - обережно додав Сол, — ельфи намагалися вплинути на мій розум, і лялька прийняла на себе частину ментальній атаки.
Насправді, більшість відобразила щоденника.
Але Горса все одно не знав, наскільки сильною була атака ельфів, так що можна було приписати основну заслугу кукле.
Побачивши ляльку, Горса раптом прийняв смішне і водночас занепокоєне обличчя — не питай, як Сол це зрозумів.
- Ай-яй-ай, як же вона поламалася. Тому, хто залишив на ній ментальну мітку, тепер доведеться погано.
— Ментальна мітка? — Переспропитал Сол.
Судячи з тону Горси, це був точно не він.
« Юли », — відразу розкрив таємницю Горса. - Вона дуже добре розпізнає ворожі ментальні атаки. Ця лялька, можна сказати, була створена з використанням її здібностей - він зробив паузу. — Нічого страшного. Я вчора відправив її назад у Башню. Там вона в безпеці.