А тіло напівельфа, яке в руках має клубок ниток, почало покриватися товстим шаром інея. Його фарба також почала блювати, стягуючись до ладонів.
Соул, розкриваючи рот, дивився, як напівельф втрачає свої кольори, позбавляється краси і перетворюється на бліду фігуру людини.
Він став схожий на тих моторошних створінь з лісу!
Але в ньому не було їх примарності.
Він був реальним.
Можливо, це і є дар його другої, людської половини крові?
Зрештою всі фарби зібралися на кінчиках пальців, створюючи постійний змінений шар.
- Можеш забрати голову. Хоч у ній і не залишилося ментальнії сили, це все одно чудовий магічний матеріал. У нього висока сумісність, підходить для будь-яких трансформацій.
Соул нахилився і, доторкнувшись усохлі голови, легко забрав її в компресійну сумку.
Дякую.
Полуельф кивнув, приймаючи його вдячність.
Потім, тримаючи в руках кольорову кулю світла, він крок за кроком наблизився до Білого трона.
Соул мовчки відступив. Щось у грудях зародилась ще одна туга.
Щоденник не подавав знаків тривоги. Очевидно, цей напівельф дійсно йшов на смерть.
Підійшовши до Білого трону, він опустився на одне коліно.
Його рух на мить сповільнився, але в результаті він повільно і твердо підвів кольорову кулю до гобелену.
У наступній мить звичайний на вигляд гобелен раптово втягнув у себе всю кольорову кулю.
Після цього напівельф безсило впав біля підніжжя трону.
Іней на його тілі почав танути, сніжинки в повітрі зникати. Як магічна сила вичерпалася, і все поверталося до звичайного спокійного стану.
Він повернув голову до Солу і вперше за весь час посміхнувся.
Добре, що я ще можу за допомогою трону відправити тебе звідси. А то довелося б порушити обіцянку.
Побачивши, як напівельф намагається піднятися на трон, Сол крокнув вперед, щоб допомогти, але той жест не хотів.
- Моє око... Він у тебе?
Соул подумав про Оке Вигнання, яке щойно отримав і кивнув.
Полуельф уже зійшов на трон. На одну мить до нього, здавалося, повернулися сили.
Він серйозно подивився на Сола і сказав:
— Ліси Чехих Сезонів є лише одним із місць, де жили ельфи. Вони також жили в інших краях. Коли б то не було -- ніколи не відповідай на прохання ельфів.
Сол кивнув.
— Я знаю.
Полуельф закрив очі.
— Ладно. Зараз я відправлю тебе звідси. І заодно віддам те, що мені більше не знадобиться.
У наступну секунду з-під ніг Сола зафіксувався вихрий сніжинок, повністю закривши від нього огляд.
В останню мить, перш ніж все заволокло білою пелюленою, Сол побачив, як бліде тіло напівельфа почало швидко розкладатися.
Коли сніг розсіявся, Сол виявив, що стоїть у лісі, де в перший день зустрів Марка.
Йому не вдалося забрати чотири тіла-суду, залишені в Ельфійській долині, але його похід був більш ніж успішним.
Залишивши долину, він зрозумів, що подарував йому напівельф.
Він передав Солу всю решту в ньому чисту магічну силу!
Соул не знав, як йому це вдалося.
Адже у цьому світі магія не є внутрішньою енергією, яку можна просто так передати іншому.
Тепер його магічна сила була приближена до мінімального порога для офіційного мага!
Залишалося тільки ретельно повчитися рік-другою... і він зможе отримати підвищення!
Сол обернувся і подивився вглиб лісу.
— Дякую тобі, напівельф.
— У-у-ву...
Схлипання розлігся у свідомості Сола.
- Панні, ти знову плачеш? — Він запитав, чи не хотів би вийти з лісу.
я ледь не погубила пана-а.
Умова не діяла, і Сол вирішив змінити тему.
— Ти ж казала, що шукаєш зміст свого життя? Ну як, знайшла?
Але від цього Панні заридала ще голосніше.
— Я думала, що знайшла, а виявилося, ніби мої думки просто змінили. У-у-У... У-а-А...
Лоб Сола прорізали чорні лінії. Хоч у Панні і був дитячий голосок, вона ніколи не була такою емоційно.
Можливо, це були наслідки зміни свідомості, і виправити це могло лише час.
— А чому ти взагалі шукаєш сенсу існування? У тебе є якісь сумніви? — З цікавістю запитав Сол, намагаючись і сам відволіктися від гнітючих думок.
— У-у... Братец Сол, ви знаєте? Кошмарні метелики не є природними створіннями. Нас насправді створив один маг.
- Що? — Дуже вразився Сол. — Кошмарний метелик, який може бачити минуле, є творцем мага?
На щастя, останнім часом він навчився стільки нової інформації, що швидко прийшов в себе.
- А що сталося з магом, який вас створив?
— Сбес с ума.
- ...е-э, ясно.
- Наскільки сильний був цей маг?
- Я знаю лише, що коли я покинула його, він вже давно був магом четвертого рівня.
- Маг четвертого рівня може створити Кошмарну метелика, яка існує на межі свідомості та матерії, здатну бачити минуле і проникати в сни?
- Брат Сол, між чарівником і учнем мага є прірва. Різниця між кожним рівнем є величезна.
Панні розповіла Солу все, що знала про різницю між магами.