Тепер майже будь-яка тема, пов'язана з ельфами, була божевільною. Назвати їх божевільним було зовсім не перебільшенням.
- Я розумію, брате Сол, але хоча ельфи стали синонімом божевілля, вам нічого боятися. Адже у вас є...
Панні мала на увазі щоденник.
Але Сол лише похитав головою. Якби щоденник допомагав йому беззастережно, він би не побоявся кинути виклик навіть магу четвертого рівня.
Але щоденник цього не робив.
Чим більше Сонце ставав, тим ліпше він розумів силу щоденника і відчував його величезну міць.
Однак ця сила не мала наміру перетворюватися на реальну бойову силу, служачи лише своєрідним путівником.
Що робити - як і раніше вирішував сам Сол.
Як йти - як і раніше залежало від його власних кроків.
— А, вони йдуть. Брате Сол, краще вам побачити все на власні очі. Побачивши, що ви можете зробити правильний вибір.
Сол більше не вагався. Він зняв прокляття з зап'ястя і з бавовною приклав його до голки Білого трону.
- Звідати звідси?
— Э-э... Так, але вона не сподівалась такої рішучості і на мить розгубилась.
— Щоденник не попереджає, отже можна дивитися. До того ж, я і сам хочу знати чому ельфи володіють такою руйнівною силою зараження.
Соул глибоко зітхнув, впав руками по обидва боки щілини і нахилився до неї лівою.
Світ нарешті перестав бути сонячною лужею.
Він побачив світ химерних, неземних форм.
Здавалося, він бачив безліч квітів, що виходять за межі його сприйняття.
Ці кольори були спотворені, мінялися і на мить не замираючи. В одну секунду - яскравий червоний, наступна — густий синій.
Соул думав, що бачить картину, але наступного разу вона перетворилася на лінії.
Здається, світ у Щелі не існував матеріально. Всі зміни кольорів були абсолютно хаотичними.
І саме тоді, коли Сол намагався зрозуміти, що він може витягти з цього видовища, він раптом побачив десь у невизначеній дали кілька білих контурів.
Ці контури не мали нічого спільного з людською формою і не походили ні на одну тварину. Вони були наче чиста фантазія, як дитячі каракулі.
Але вони наближалися до Солу. Важко, як карпи проти течії, але вони вперто рухалися вперед.
Він моргнув, і білі контури зникли. Він моргнув ще раз, і вони опинилися прямо перед ним.
« Ось він... світ, де існує лише свідомість?" подумав Сол.
У цю мить він отримав сигнал.
Не побачив, не почув і не відчув.
Сигнал просто з'явився в його розумі.
« Я хочу повернутися".
« Я хочу повернутися".
Ця ідея виникла в свідомості Сола з нізвідки і відразу перетворилася на глибоко вкорінену, нав'язливу ідею.
Його ліве око миттєво налився кров'ю.
У той же час дерев’яна лялька, яка висіла на поясі, за мить змінила свій колір з червоного на чорний — густий і глибокий.
А всередині свідомості Сола, на доселі порожній Ментальної платформи, раптово з'явилися чотири фігури.
Вони жахались, коли дивилися одне на одного, не розуміючи, як вони могли з’явитися тут без Сола.
Але ще гірше те, що зоряне небо навколо них почало постійно повторювати: « Хочу повернутися і хочу повернутись...».
- Що відбувається? — Викрикнув Германа, його обличчя перекосилося від жаху.
— Хтось намагається вплинути на свідомість господаря, - гнівно вимовив Мортон.
Агу ж прищурився.
- Не впливатиму. Хтось намагається змінити свідомість господаря.
Слово "змінити" змусило всіх напряжеться.
Змінити - означає стерти щось старе і додати нове. Але що саме було стерто і те, що додано, чотири свідомості не мали жодного уявлення.
У цей момент щоденник над їхніми головами раптом ліниво перевернув сторінку.
Звук був таким гучним, що всі чотири свідомості підстрибували від несподіванки.
Вони одночасно підняли голови, і в їхніх очах відобразився справжній жах. У порівнянні з цим страх, який вони відчували раніше, був чимось незначним.
У зовнішньому світі Сол, зібравши всю свою волю, відлучився.
Навколо його лівого ока залишився темно-червоний слід, який повинен був зникнути лише через кілька днів.
У цей момент з гобелена випорснула срібна точка і з тривогою опустилася Солу на плече.
- Пане, ви в порядку? — крила Панні безладно тремтіли.
Вона була налякана.
Кошмарний метелик двічі проникав у цей ельфійський світ, який складається з однієї лише свідомості і жодного разу не зазнав атаки.
Свідомість ельфів була хаотичною і безладною, позбавлена самосвідомості та думки. Їхня поява і згасання відбувалися внаслідок мгнівки.
Вона не сподівалась, що коли його погляд проникне у цей світ, то на нього нападуть хаотичні люди.
Так, з точки зору Панні, передача інформації в свідомість господаря була саме атакою!
Тому що ця передача була деспотичною, не терпить заперечень.
Не будь у господаря захисту, він би в одну мить прийняв цю інформацію за свою власну, повіривши, що ці думки були з ним від самого народження.