Мабуть, у доброму настрої вчитель Рам хіхікав.
От тільки його рот був закритий жиром, і не було видно, чи посміхається він.
Сол дивився, як той учень-чоловік знімав плащ і залишився в одних шортах швидко легко на холодний лабораторний стіл.
— Соул, підійди і подивися. Потім сам спробуєш. А тепер подивимось, скільки в тебе з часів моргу навичок - голос наставника Каза все ще був хрипким і владним.
Він, на диво, зняв свій плащ і був одягнений в облегле чорне вбрання. На руках у нього були гумові рукавички, які бувають в хірургів.
Перед ним лежав ряд хірургічних інструментів: скальпелі, голки, затискачі, пінцети... Все світило холодно.
« Так, наставник Каз, — сказав він. — Сол стояв за спиною Каза і дивився, як один рух розрізав руку учня від плечей до зап’ястка.
Рана відразу розкрилася від скорочення шкіри, наче розрізнений желе. Крові було небагато, і вона була густіше, ніж у звичайних людей.
Соул і сам розрізав Хейдена, так що це явище було йому не в новинку.
Але те, що Каз зробив далі, його трохи здивувало. Той змінив пінцет і почав копатися в рані, наче щось шукав.
Сол теж нахилився, його погляд слідував за кінчиком пінцета. Потім він побачив, як наставник Каз швидко витягнув з м'язів щось пінцетом і кинув у піднос поруч.
Іскоса подивившись на піднос, він побачив там чорно-біло-сервий нерівний камінь, трохи схожий на нирковий.
Не встиг Сол проаналізувати причину того, чому камінь з'явився в тілі судина. Як наставник Каз вже кинув туди ще один такий самий.
Приблизно через п'ять хвилин, знайшовши ще сім-сім каменів, наставник Каз кинув пінцет.
— Соул, решта - твоє. Не забудь надягти рукавички.
Соул поспішно підійшов, витягнув з ящика збоку нові рукавички, одягнув їх і, наслідуючи наставнику Казу, взяв пінцет.
Колись він працював у морзі і майже не надів рукавиць. Цього разу наставник Каз спеціально наказав йому вдягнути їх. Можливо, щоб захистити піддослідного який з натяжкою ще міг вважатися живим.
А сам Каз не сидів без справи. Він перейшов на інший бік і вправно розрізав іншу руку піддослідного.
Соул більше не дивився на наставника Каза. Він опустив голову і злегка положився.
Було задіяно метод часткової медитації.
У рані на руці з’явилися маленькі білі світлячі точки.
Їх було так багато, що це було жахливо.
- Ти багато бачиш? — Донісся тихий голос Рама. — Вибирай лише ті, що діаметром більше двох міліметрів.
А інші?
Залишити?
Соул не міг зрозуміти, що це за маленькі камінці.
Вони були синтетичними тілами, оброблені наставником Рамом та іншими. І ці штучні тіла, через різні проблеми, робили домішки, як іржавий метал.
Це була прихована загроза, яка з середини призвела до цілковитого руйнування судин.
Якщо кожен піддослідний для пересадки душ повинен був регулярно проходити тести, то чи це не означало, що всі вони насправді... Поіржавіли?
Хоч Сол і знав, що ці штучні судини для душ напевно не будуть такими ж стабільними, як природні родимки.
Але якщо в них з'являтиметься так багато "ржавійних" то чи ж це не означає, що час життя кожного піддослідного насправді не дуже і долог?
— Що застыл? Дій, — почувся низький і хрипкий голос Каза.
Соул швидко опустив голову і, подавши свої роздуми, почав ретельно добувати « брожавільці ».
Каз деякий час спостерігав за Солом. Переконуючись, що він робить все правильно, в його очах промайнуло задоволення. Лише потім він продовжив оглядати інші частини тіла.
— К-ц, Каз, глянь на Сола. Його ефективність вже не поступається твоїй силі, Рам витягнув шию і підколов Каза.
— Хм! А ти сам чого не робиш? Сьогодні потрібно обробити чотирьох, а це тільки другий.
Рам не образився. Він простягнув свою трисуставну руку з двома ліктями, спритно зашевели десятьом такими ж тонкими пальцями і легочко поклав їх на голову учня.
Її погляд відразу прикувався до нього.
Потім він побачив, як наставник Рам, невідомо, чи торкнувся він чогось або ні, але він легонько ... Він підняв череп піддослідного!
Такий сильний дежавю. Соул відразу згадав історію, яку він бачив очима Малюки Водоросль.
Тоді і пані Юла так само несподівано була обезголовлена Горсою.
Рухи Сола припинилися. Цього разу наставник Каз не став його торопити.
Погляд Сола впав на зріз черепу піддослідного. Він виявив, що в черепі не було мозку, а була лише маса збитих вершків.
Після того як череп був піднятий, та «пенна» продовжувала змінюватися. Старі бульбашки лопалися, а нові — з’являлися.
Коли Рама побачила цю білу піну, усмішка на обличчі також поступово зникла.
- Ще трохи зменшився. Мабуть, вистачить ще на три-чотири рази - гнучкі пальці наставника Рама капнули кілька крапель зілля в мозок учня, потім він перевірив його іншими приладами і, нарешті, точно з'єднав череп назад.