Риби не можуть дихати на поверхні, але вони одна за одною вставали вертикально, висовуючи роти з води, і дивлячись на зоряне небо, видавали хрипкі звуки.
Як морські мерці токали по повітрі.
У цей момент, якщо збирачі не могли вчасно вибратися з косика, втекти на берег, далеко-близнюки вони поступово починалися як риба: задирали голови, широко відкривали роти, прискорювали дихання і повітря в легенях ставало все менше.
Зрештою, втративши розум, вони разом з косяком риби не озирались і вже ніколи не ставали морськими пучинами.
Сьогодні вночі вітер на березі був сильним, і ніч була надзвичайно темною. Можливо, приплив душ от-от почнеться.
Місцеві збирачі мушель ще до настання темряви покинули берег.
Там було лише Сол та два інші учні мага.
Ось тільки настрій трьох, які чекали, був зовсім різним.
- Ти дуже напружена. Що ти тільки що бачила?
Під покровом тіні скелі сторонні люди не могли бачити, що відбувається. Тільки тоді Парк запитав у тремтячої Енді.
— У цього Сола дуже сильна ментальна сила. Я відчувала такий тиск лише від офіційних магів.
— Здається, що він трохи нахмурився і знову розслабився. - Він помітив твою перевірку?
— Думаю, ні. Багато офіційних чарівників не можуть помітити моїх методів.
- Хм, твої здібності до розвідки дійсно особливі.
Вони спостерігали за морем і час від часу переглядали на Сола.
— Скажіть, чому він стоїть у воді? Йому не неприємно? — Энди почушала шкіру за ухом.
- Я підозрюю, що він за допомогою води щось перевіряє.
— У цих учнів завжди є багато різних речей. Хто знає, які ще скарби у нього є? - Наблизилася губи Енді, в її голосі почувся холодок. — Парк, ти зможеш його перемогти?
— У звичайній схопі у мене шість шансів з десяти. У смертельній — він мертвий, — спокійно сказав Парк.
Але перш ніж Енді встиг щось сказати, він сильно вщипнув її за ягідку.
- Але мене турбує не це. У цих учнів з великих сил, особливо у тих, хто має наставника - маг другого рангу, безсумнівно мають рятівні козири. Це ще гаразд, у нас їх теж багато. Але якщо на ньому ще й прокляття стеження, то це вже проблема.
— Проклятье? — З подивом підняла голову Енді. Вона почувала шию знову ненавмисно.
- Я бачив, як двоє билися в одному забороненому місці. Вбитий також був учнем високорівневого мага. Крім мене, їх ніхто не бачив. Але я чітко бачив, як після того як вбивця добився свого, з тіла вбитого раптом вирвалася чорна тінь і впилася у його тіні, - голос Парка став похмурим. Очевидно, він згадав щось неприємне. « Коли ми виходили з забороненого місця, наставник того чоловіка вже чекав біля входу і побачив убивцю. Пізніше я дізнався, що це було якесь чаклунство стеження.
Парк більше не став згадувати жахливу смерть того вбивці, а продовжив попереджати Енді:
« Високорівні маги зазвичай не дають своїм учням магічних предметів, які набагато перевершують їхню силу. Зрештою, це може завдати їм шкоди. Але такі прокляття є дуже безпечними. Вони допомагають їм врятувати життя своїх учнів... або їх секрети.
Енді надула губи, наче великий скриню з скарбами, у якого виросли ноги, втік від неї із-під носа.
Особливо зараз, коли вона була шокована жахливою ментальною силою Сола. Пригадуючи це, вона почувалася трохи приниженою. Тому їй ще більше хотілося вбити його, щоб стерти цей ганебний спогад.
Але, почувши слова Парка, вона зрозуміла, що шансів немає.
Чи варто ризикувати, сподіваючись, що наставник Сола, Горса, не дбає про життя цього генія?
Всі знали, що така ставка безперечно програє!
— Зрозуміла, - Енді знову простягнула руку до своїх ягід. Місце, яке вщипнув Парк, ставало дедалі гіршим.
— А? — Кажучи, вона раптом повернула голову вліво.
- Що таке?
— Я думала, що бачила метелика... Добре, звідки тут метелики. Напевно, здалося.
— Бабочка? — Парк озирнувся з боків. Метелик не було, лише якісь мошки. — Чи перед припливом душ почав діяти поле ментального впливу? Але чому метелик, а не риба?
— Мабуть, я надто напружена.
Енді вже не могла знайти слід метелика, і шкіра перестала чесатися. Побудова відразу покращилась, і вона перестала думати про те, що було раніше.
Вона притиснулася головою до грудей Парка, слухаючи його серцебиття.
- Що він збирається робити? Парк не звернув уваги на її ніжки.
Він весь час вискакував за Солом.
А той раптом ступив вперед, вглиб моря.
Енді, почувши, глянула. Коли вона побачила, що чоловік зупинився до води по коліна, то не дала цьому значення.
- Невже його обманули? — усміхнулась вона. — Ось буде ганьба.
...
Холодна морська вода всмокталася голені. Хоча Сол не чув розмови двох магів, він знав, що вони напевно таємно за ним спостерігають.