Соул розумів, як вибирати наставників.
Він і досі не дізнався, чому, коли його розум вдруге перемістився у жіночу посудину, він раптом промовив: « Вбий мене».
Невже він, вселившись, випадково потремтів якусь могутню душу в Башні магів?
Соул так і не знайшов власника тієї фрази: « Вбий мене». Про це ніхто не згадував навіть під час експерименту з воскресіння наставника Горси.
Але він смутно відчував, що ця фраза... Можливо, пов'язана з пані Юлою.
Під час цього експерименту воскреслий чоловік, який мав найменше прав голосу, мабуть, воскрес.
Соул вже довгий час дивився на експериментальні записи Германа. Срібний метелик плавно прилетіла здалеку.
З дозволу Сола вона отримала невелику свободу.
Вона то сідала на ліве плече Сола, то кружляла навколо нього, а іноді й блукала по другому складу.
Здавалося, що вона втратила всі свої здібності і могла бути талісманом.
Незважаючи на це, Сол все ж наказав Панні не відлітати надто далеко і вже тим більше не входити в чужі сни.
Панні відразу згодилася.
Соул не вимагав від неї клятви. Він лише сказав їй, що коли вона послухається хоча б раз, то буде назавжди затиснута між сторінками.
Панні дуже боялася бути замкненою назад в щоденник і кожен раз, як маленька дівчинка, клялася.
Тепер вона знову нагулювалася і збиралася повернутися на ліве плече Сола відпочити.
В той момент, як вона наблизилася до Солу на відстань менш метра, через його шиї раптом вирвалася чорна тінь. Її нерівні акули зуби широко розкрилися, а чорна мова, як зміїний хвіст, постійно підривала.
Мисливець, який довго сидів у засідці, завдав смертельного удару жертві.
Хрум!
— А-а-А! Огидний Малюк Водоросль, огидно!
Кошмарний метелик був проковтнута Малою Водоростю, а потім знову з'явився над її головою. Вона кружляла в повітрі, наче б’ючи з себе неіснуючу слину.
А маленька Волося, радіючи своїм успішним вилазком, показувала Панні мову: « Плю-плю- сплю".
Здається, що поява Панні викликала в маленького Водоросля відчуття небезпеки, і вона завжди раптово напала, коли метелик поверталася.
Вона ніколи не здавалась, хоча мала Дитинка Водоросль і не могла доторкнутися до метеликів.
А Панни... Сола підозрювала, що ця, здавалося б, невинна, щоразу просто дражнить Малюку Водоросль.
Вона просто хотіла, виставивши себе в смішному світлі, занизити свою значимість і швидше стати частиною малого колективу Сола.
Коли Сол дивився на свою подушливу крихітку Водоросль, то міг лише з досадою потерти чоло.
« Гаразд, поки Панні не збирається шкодити Малюці Водоросль, нехай грають. Все одно, враховуючи зізнань у щоденнику, їх вже шістьеро".
« Може, в майбутньому мені доведеться звикнути до ще галасливої атмосфери».
Панні, ухиляючись від Малюки Водоросль, опустилася на запис Сола.
Її вусики зашевелися, ніби вона дійсно читала.
Хто б міг подумати, що в наступну секунду вона виявлятиме незадоволення експериментом Сола!
« Брате Сол, брателло », чому ти припинив вивчати поле бою і зайнявся тут трупами? Трупи зовсім нецікаві, вони не бачать снів.
Сол різко схопився. Стул за його спиною з гуркотом впав на підлогу.
Дитина Водоросль, яка ще не встигла втягнутися назад від звуку здригнулася і з подивом повернула голову, висунувши свій чорний язичок, не розуміючи, що сталося.
- Я ніколи не говорив тобі цього слова. Звідки ти почула про свідоме поле бою? — Соул холодно сказав, що його очі були прикуті до метелика.
Панні, схоже, теж злякалася. Вона зробила півкругу в повітрі і опустилася.
— Я ж спостерігала за тобою. Тоді я підглянула трохи історії. Хоча більшість не запам'ятала, але деякі фрагменти залишилися.
Соул холодно посміхнувся.
Він з самого початку підозрював, що цей Кошмарний метелик не втратив усіх своїх здібностей.
Форма « Кошмарної метелики » у щоденнику була закладкою, а не сторінками.
А закладка, на відміну від сторінки, - це річ, яка може існувати самостійно.
Оскільки вона вже не була сторінками, то на основі попереднього досвіду з чорними аркушами неможливо було визначити, чи вона говорить правду, відповідаючи на запитання Сола.
Але ініціатива все ще була в руках Сола. Йому тільки спало на думку, і щоденник відразу ж міг забрати Панні назад та розлючувати її в тонкий млинець!
А чому Панні спочатку брехала, прикидаючись марною... Можливо, вона тільки що потрапила в щоденник і стала власністю Сола, діяла обережно.
А зараз...
Малюк Водоросль підняла стілець і поставила на місце. Сол повільно сів.
- Якщо ти щось пам'ятаєш, то розкажи, що саме, — однією рукою він підпір підборіддя. - Чому ти раптом вилупилася? І чому я бачила моє минуле?
... Ймовірно, зрозумівши, що Сол не такий вже й жорстокий, вона вирішила поступово проявити себе, щоб підвищити свою важливість і статус.