Заодно можна було б очистити від забруднення, отриманого за цей час у зовнішньому світі.
Хоч і помітивши аномальну поведінку Германа, Сол не став відразу переривати експеримент.
Але його ментальна сила теж була напружена до межі. Якщо можливо, він не хотів, щоб з розумом Германа так швидко виникли проблеми.
Шприц вже був майже порожній. Чорна свідомість поступово зникала в тілі Германа.
Випущена Солом тонка ментальна сила як і раніше стабільно передавала інформацію.
Наступної секунди Сол раптом зрозумів, що свідомість, яка обвивала цю нитку, зникла.
"Як..."
Навряд чи він нахмурився, як Герман навпроти відкрив повіки.
У трупів на складі не було очей. Їхні очі зберігалися в якомусь особливому місці у Башні магів.
Тому, коли тіло Германа відкрило очі, Сол побачив тільки порожнечу.
Але коли голова опустилася, і порожнеча зустрілася з поглядом Сола, він відчув, ніби на нього хтось дивиться із темряви.
— Герман?
— Свиня!
Обличчя Сола затремтіло.
— Спочатку випрями мову, а потім говори!
— Да, хот... господар, — насилу вимовляв Герман.
- Ти навіть не можеш говорити нормально? — Сол відступив на два кроки, дивлячись на знову рухомий труп. - Що ти зараз відчуваєш?
- Ніби мене паралізувало заклинання.
Соул на мить замислився.
— На тебе наклали закляття?
Герман повільно кивнув.
Соул схопив його і, піднявши, поніс до лабораторного столу.
- Якщо вже ти і язиком ледве крадеш, і рухаєшся повільно, то поки я тебе носитиму. А ти сам старайся повернути контроль над тілом.
Він поставив Германа збоку від столу, наче це був пластиковий манекен.
— Я проглянув записи експериментів по пересадці душ. У технічних судин не було таких проблем з контролем. Мені потрібно ще раз перевірити, в чому справа. Якщо у тебе будуть якісь зміни, добрі чи погані, відразу повідомляй.
— Да, хот... Хазяїн.
— Гм, - Сол потер лоб. - Це лише моя перша спроба. Звичайно, вона поступається результатами багаторічних досліджень наставника Рами та інших. Не буду засмучуватися... Не буду засмучуватися...
Наступного дня, коли Гейден весь синець прийшов у другий склад Сола, він побачив високого чоловіка, який слідував за ним.
— Пане, хто це? — відразу ж напружилася Хейден. Вона не знала, хто це, і чи не боявся Сол, що він дізнається про її стан.
Герман, після ночі старанної адаптації, вже міг ходити сам і Солу більше не було потрібно його тягати.
Ось тільки язик він все ще не міг випрямити.
У цей момент його обличчя, закрите чорною тканиною, повернулося до Гейден. Почувши, як та звернулася до Солу, він відчув, що його очі темніють.
— Пане, — теж гукнув він.
Дуже чітко, без усяких двозначностей!
Сол іскоса подивився на Германа, мовчазно охвалюючи це поводження.
Потім він наказав Гейден увійти і недбало сказав:
- У нього така ж ситуація, як у тебе. Можеш називати його... Гер.
Називати його Германа було б недоречно. Соул швидко забрав один склад.
— Гер? - Хоч на обличчі Хейден і не було емоцій, але в її очах, які дивилися на Германа, вже не була колишньої насторожі.
Вона навіть з деяким ентузіазмом підійшла.
— Виявляється, у нас однакова ситуація. Ти щойно увійшов у нову посудину? Я бачу, ти ще не дуже добре рухаєшся.
Він одразу зрозумів, що це асистент Сола в експериментах.
Але він не очікував, що асистент буде такою красивою...
« Так, — сказав Германн. — Він не хотів іти з Хейденом нарівні.
Хто б міг подумати, що Гейден теж сповільнить крок, ніби навмисно піклуючись про незграбний Ger.
Вона теж виглядала трохи більш привітною, ніж зазвичай.
- Коли ти увійшов у посудину?
Герман подивився на той, що йшов попереду Сола. Здається, господар не заперечував проти його спілкування з іншими. Тому він намагався відповісти якомога більш природно.
— Учора.
- Що? — замерла Хейден. - Ти так швидко адаптувався. Коли я тільки увійшла в посудину, перші три дні навіть не могла рухатися.
Почувши ж се Сол, обернувся й спитав у Хейден:
— Ти не могла рухатися три дні, увійшовши в посудину?
Він в основному бачив різні реакції духовного тіла вже після того, як воно ввійшло до посудини, і дійсно забув про стан відразу після входу.
Зазвичай у експериментальних записах про це згадувалося лише в кількох місцях.
Хейден кивнула.
Соул знову подивився на Германа, думаючи: « Особиста душа у власному тілі є дійсно великою різницею ».
Увійшовши на склад, Сол відразу почав записувати стан обох.
Він виявив, що хоча Гайден був вищий за Германа у всіх відношеннях, то Гейден уже майже місяць в цьому тілі, а Іван — лише другий день. Якщо так, то Герман випереджав Гейден на багато.
« Навернеться хоча й ставши трупом, але тіло все ще добре приймає свою душу. І, для оригінального тіла немає вимоги, щоб стать душі була протилежною."
Соул дивився, як двоє в лабораторії продовжують перевіряти різні показники і роздумував.