Сонячне світло, яке проникло в дверну дірку, падало на стару дерев’яну підлогу. Світло і темрява утворили непарні кордони.
Ніби межа між життям і смертю.
Сандер явно не хотів заходити в цей будинок з привидами. Перед ним був маленький маг, який майже розчинився в темряві.
Сандеру було важко побачити, як маг був присутній у домі. Навпаки, коли вони від’їжджали з Форпосту, та «людськість » у магі швидко зникла.
Обличчя Сандера було блідим. Частково від швидкої їзди, частково від аури, яка походить від мага.
Насправді, він цілком міг почекати поки Сол перевірить будинок, впевниться, що все гаразд, і вийде, щоб підписати угоду.
Але очі Сандера забігали, і, невідомо про що не подумавши, він таки набрався сміливості і зайшов.
А Сол вже обійшовся перший поверх і піднімався на другий.
Сходи, за якою довгий час ніхто не доглядав, були трохи вологою і скрипіла під ногами.
Після першого поверху Сол не побачив ні осколків душ, ані духів помсти. Справді, як і говорив службовець з « Дома Путніка », тут все було очищено.
Але, за словами Сандера, духи помсти тут вже могли впливати на фізичні об'єкти, а отже, вони уже були сформовані і мали певну свідомість. Зазвичай звичайні люди могли справлятися лише з деякими оскверненими душами. Для сильніших духів помсти вже потрібно було магічних методів.
У домі, де було чисто, він не потягнув на дім з привидами.
Сол піднявся на другий поверх. У цей момент він почув, як на першому хтось ходить.
"Сандер тільки що зайшов?" - він глянув вниз і побачив, хто краде, обережну фігуру. Він тихо посміхнувся і продовжив оглядатися кімнати.
Другий поверх був розділений на три кімнати: дві маленькі і одну велику.
Але ліжко було в найменшій кімнаті. У кожній кімнаті було лише одне маленьке віконце. Здається, що перший будівельник будинку вважав за краще темноту і ненавидів сонячне світло.
Найбільша кімната була порожньою. У ній була лише шафа з однією зламаною дверцем.
Але коли Сол присів, щоб оглянутися, він виявив на підлозі багато старих слідів.
« Під час якоїсь події стояло багато шаф і стола... як у лабораторіях наставників."
Соул встав і, легко помахавши руками, підняв пил за кілька днів та видув її через віконце.
Коли в кімнаті стало чисто, сліди меблів на підлозі стали ще помітнішими.
« Це дуже схоже на лабораторію вчителя Каза. Перший будівельник цього будинку дійсно був якимось учнем мага."
Соул був дуже задоволений. Він навіть збирався по слідах на підлозі знову відбудувати лабораторію.
« Тільки невідомо, чи був колишній господар цього будинку, як і я, тим, хто готував собі тимчасове притулок за межами башти, або учнем вигнаним з Вежі, який міг жити тільки тут."
Тільки що чаклунство Сола відкрило віконце в кімнаті, і всередину проникло трохи свіжого повітря.
Запах вологих волокон змішувався з невідомим співом птахів і стрепкотами комах, які створювали відчуття сільської ідилії.
Сол підійшов до віконця і виглянув. На своє здивування, він побачив, що з цього майданчика видно вершину магів.
« Дуже добре. Можна з упевненістю сказати, що це був вигнаний учень».
Після обстеження Сол вийшов з кімнати і по старих сходах спустився вниз.
Звук кроків тут же привернув увагу Сандера в холі. Він поспішив до сходів і, піднявши голову, спробував вичавити з себе посмішку.
Соул помітив, що той щойно вибіг з однієї із кімнат.
Ця людина, схоже, все ще шукав свій багаж. Хоч і боявся привидів, але все одно зайшов, щоб його знайти.
Схоже, в багажі було щось дуже важливе для нього.
- Пане, ви бачили привидів? — З трепетом запитав Сандер.
— Нет. У кожній кімнаті дуже чисто, — похитав головою Сол.
— Но... але, пане, я дійсно тут зустрічав привидів. Я не можу вас обманювати, - з тривогою сказав Сандер.
— Я знаю, — погляд Сола впав на шию Сандера.
На його шиї як і раніше лежала та сіра гниюча рука.
Якщо пофантазувати, власник цієї руки, мабуть, хотів задушити Сандера ззаду.
- Тоді... Може, тоді примари побачили пана і втекли. - Пане, ви не бачили нагорі великого плетеного скриня?
Сандер показав руками.
Судячи з його опису, той скриня був німенький.
Здавалося, що в нього міг поміститися чоловік.
Соул повільно відвернув погляд, який зрештою зупинився на центрі холла.
- Це він?
Сандер обернувся і застиг.
— Так, це мій скриня. Но... Чому? Я тільки що проходив там.
Сказавши це, він швидким кроком підійшов до скрині кілька разів провів по ньому руками і, нарешті, обняв його.
Соул теж був у замішанні.
Коли він увійшов, цього скриня там точно не було!
І, оглянувши все, він не знайшов на підлозі ніяких механізмів, де можна було б щось сховати, і не відчув присутності жодних духів.