Але саме тоді біля ліжка роздався стогін.
Соул перестав відчувати тиск на душу і уважно оглянув вираз обличчя Гейдена.
« Чим більше людина страждає від душі, тим спокійніше вона має. Вони реагують зовсім по - іншому. Це означає, що відторгнення тіла до духовного тіла не змінилося. Вони пов'язані лише за допомогою цього магічного кола, що зволожує душу.
« Невпинно грубий спосіб. Тож не дивно, що за стільки років немає жодного істотного прогресу. Хіба наставник Рам не помітив цієї проблеми? Він не хоче її виправляти, чи це вже метод з найменшими побічними ефектами? "
Сол перестав мучити Гейдена і однією рукою притиснув сіре духовне тіло, яке майже вирвалося з-під шкіри.
Шкіра на його руці також стала трохи прозорою, а потім, напружившись, він просто втиснув майже духовне тіло назад.
На цьому перший попередній огляд закінчився.
Сол наказав Гейдену трохи відпочити і стати самому, а сам повернувся до лабораторного столу, щоб записати свої спостереження.
« Це дійсно друга особистість. Сутність душі не змінилася, а ось свідомість - патологічна. Але ж я не психіатр. Хіба безпосередньо, за допомогою « духовної рибки », друкувати духовне тіло Гейдена у сторінках... Та ж це теж варіант."
Соул раптом подумав, що стан Гейдена чимось схожий на становище чотирьох його зізнань у щоденнику.
Він вже проглянув усі матеріали по пересадці душ і виявив, що більшість піддослідних не жили й трьох років. І власне їхні духовні тіла зазнавали спотворень та занечищення.
Після того як ці духовні тіла були забруднені, наставник Рам призначав вчителя Казу та інших очищати нечистоту, мити посудину і чекати наступного добровольця, який хотів взяти участь у пересадці душ.
Учні першого рангу, які втратили надію на просування, вибирали обхідний шлях, щоб стати учнями другого, але вони все одно не могли уникнути долі осквернення.
Здавалося, що розпач ніколи не відступав.
Ідея перетворити Гейдена на чорну сторінку лише на мить промайнула в голові Солу. Він ще не збирався цього робити.
Відколи щоденник став його Локатором, їх зв'язок ставав все теплішим. Він смутно відчував, що щоденник встановлює для нього деякі обмеження.
Наприклад, чорні сторінки. З його нинішньою силою він міг керувати лише іншою.
Якщо тільки він не знищить одну з чотирьох минулих. Інакше, досягнувши межі, він більше не зможе поглинути інші почуття.
Соул все ще був непоганий з чотирма розумами і не збирався нікого із них пускати на "пит".
Отже, вибір п’ятої сторінки повинен був бути обережним.
Або це мав бути хтось, кого можна без жалю викинути, як полоненого ворога або свідомість з величезним запасом знань.
Основний огляд експериментального зразка для пересадки душ підтвердив, що фізична судина не втратила здатності відторгувати чужу душу.
Отже, в тілі повинна бути якась система розпізнавання духовних тіл, подібна до імунної системи людини, яка викликає сильну реакцію на алергени.
Якщо ви знайдете цей орган, відключіть або вб’єте його, то чи ж не зможе душа вільно з'єднатися з тілом?
« Але мій випадок — інший. Тіло колишнього Сола точно ніхто не чіпав ... Значить, є ще один підхід — зробити так, щоб чужа душа не була знайдена « імунною системою »?»
Соул розумів, що більшість його сучасних думок ґрунтуються на припущеннях. Тепер йому потрібно було спочатку довести, чи існує в людському тілі ця « імунна система».
« Кожен експеримент має свою назву... Цю гіпотезу я назву "Десенсибілізація".
І ось Сол перекинув записну книжку на першу сторінку і написав слово: « Десенсибілізація».
У наступні дні Гейден і Солом пройшли через кілька болісних експериментів.
В останній день Сол, отримавши згоду Хейдена, навіть провів на ньому живе розчленовування.
Використовуючи здатність зілля « Захисту серця» зберігати життя, він тимчасово підтримує життєдіяльність судина Гейдена і, намагаючись не зачепити життєво важливі органи, розчленував цей надзвичайно красивий посуд на десяток частин по виду.
І в кожен зразок він вводив уламки душ, які зберігав у своєму тілі. Наступної години він спостерігав і записував ступінь відторгнення кожного зразка по відношенню до осколків душ.
Що до Гейдена, то він, природно, весь цей час був без свідомості.
Але перший масштабний експеримент не приніс бажаних результатів.
Кожна частина тіла Гейдена відторгувала інші духовні тіла однаково.
Хоча Сол був більш-менш готовий до невдачі - зрештою, це була проблема, над якою десятиліттями билися багато офіційних чарівників та магі другого рангу, -- але, втративши справжню невдачу і не виявивши нічого, він все ж відчув деяке розчарування.