Соул поспішно кивнув. Йому якраз і потрібен був цей досвід.
Вони проговорили весь день. Соул навіть дістав папір і зробив чимало записів.
І Байрон був не тільки тим, хто ділився знаннями. Деякі оригінальні ідеї і досвід Сола також принесли йому велику користь.
В основному це тому, що вони обоє спеціалізувалися на потомках темряви і мали справу з злими духами.
Якби вони обговорювали це з кимось іншим, то могли б ввести один одного в оману.
Після цього дня Сол заспокоївся. Він більше не чекав на відповідь від наставника і не намагався з'ясувати, хто в Башні чарівників міг бути шпигуном «Земного корабля».
Він почав більш зосереджено медитувати і аналізувати нові заклинання 2-го рангу.
Поки, через півмісяця, його знову не забрав раптово з'явився Горса в ту темну кімнату на 21-му поверсі.
— Садись, — так само як і минулого разу, сам сів у кут навпроти.
Цього разу Сол не став церемоном. Вони вже були офіційним наставником і учнем, а близькіші стосунки стали більшими.
Він також сів, притулившись до стіни, але не так розслаблено.
Коли Сол сів, він смутно побачив, як Горса навпаки простягнув руку, і на кінчику його пальця з'явився світний ореол.
Горса Леґонько торкнувся пальцем, і ореол повільно поплив до стелі цієї маленької кімнати.
Соул інстинктивно підняв голову і побачив стелю.
Він відразу розширив очі.
Поток цієї кімнати був повністю покритий видаленими людськими обличчями. Ті обличчя не мали ані очей, ні ротів, лише носа і вуха.
Їхні форми були різними, формами — різноманітними. Дехто був наполовину прихований під іншими, дехто витягав шиї і виступав.
Через відсутність очей і ротів Сол не міг відрізнити їх виразів. Лише за їхнім розташуванням і рухом здавалося, що це натовп людей, які були замкнені на дні колодязя, котрі товпилися й дивилися на небо.
Як і Сол, який дивився на них.
— Це ті, кого поглинула Башта магів, — побачивши Сол весь час дивиться вгору, Горса теж підняв очі.
Соула ледве відвернув погляд і намагався зосередитися на наставникі Горсі.
- Думаю, ти вже більш-менш здогадався. Башта чарівників теж жива, — Горса все ще спокійно дивився на стелю.
Соул здригнувся і швидко опустив голову, думаючи: « Ні, я про це не здогадувався".
— Це трансформоване життя. Один з наріжних каменів, на якому ґрунтується слава моєї родини і який дозволив їй зайняти одну зі світових сторін. Ідея трансформації була взята в кам'яних гігантів. Звичайно, в її складі немає кам'яних гігантів - вони занадто крихкі.
« Так, кам’яні гіганти надто слабкі. Ті кам'яні гіганти, які одним ударом вбивали офіційних магів, занадто слабкі".
Соул відчував, що його очі ось-ось перестануться в знаки питання.
Він чув, що Горса відбувалася з дуже сильного клану магів з іншого континенту, але не думав, ніби так.
— А, не будемо про це. Ти раптом захотів мене бачити, невже щось нове виявив? Пробач, в останні два дні я був не у формі і не міг тебе бачити.
- Ні, нічого страшного. Наставнику, з вашим тілом все гаразд?
« Останнім часом ситуація дедалі гірша, — каже Горса. — У мене не було жодних сумнівів щодо цього. Він відвернув погляд від стелі і, говорячи про свій стан, його голос як і раніше був ніжним, як вода. - Я довго не протримаюся.
- Наставник... - Здригнув Сол і ледве не схопився.
Горса підняв руку, і невидима сила знову посадила Сола.
— Не напрягайся. Якщо не буде несподіванок, ще років десять протримаюся - з посмішкою сказав Горса. - А до тих пір, сподіваюся ти допоможеш мені завершити експеримент. Коли мені доведеться піти...
Він постукав по стіні.
Стіна видала глухий звук.
- ... Це Башта чарівників дістанеться тобі.
Соул застиг на місці, не сміяючись поворухнутися.
Він не відчував радості від несподіваного подарунка, а лише жах перед темною хмарою.
Не встиг Сол відреагувати, як почув тихий сміх Горси. Його срібні очі зіщурілися.
— Не напружуйся так. Може, до того дня ти і не дійдеш.
"Я б вважав за краще успадкувати ваш стан, дякую!"
Соул, звичайно, не наважився це сказати вголос і тільки низько опустив голову.
— Перейдемо до справи. Що ти виявив?
Соул глибоко зітхнув і почав розповідати:
— Коли я повернувся на другий склад, то взяв ляльку. Але коли я пішов оглядати трупи, її очі раптом стали чорними.
— Проблема в новому трупі? — відразу ж здогадався Горса.
— Да. Я уважно оглянув тіло Ника і виявив на ньому слабкі ментальні коливання. Якби не те, що лялька, яку ви мені дали, дійсно змінилася, я б міг прийняти це за невеликі коливання від магічного кола в саркофазі.
Горса, притулившись до стіни, не виказав особливого здивування.
— Интересно. Поки ми остерігалися прихованих ворогів, справжня проблема опинилася в трупі за всіма правилами.
Він опустив очі на свої руки. Рожевий бинт на одному з його пальців, здавалося, трохи ослаб, але перш ніж Сол встиг це помітити, він відразу знову натягнувся.