Якщо Куджін і прийняв другий склад через три дні після того, як Сола відібрав, то в сола ще не було мітки квітника забуття.
Він навіть не дістався до містечка Мофань, так що, за ідеєю, план по встановлення мітки ще ніколи не почався.
Народження Кужина, мабуть, не було пов’язане з точністю.
Рам і Анзе протягом трьох днів давали завдання. Невже між ними був якийсь зв'язок? І Кужина поставили на склад з якоюсь іншою метою?
Хоч Сол і вважав, що Куджін навряд чи був охоронцем мітки, але щоб переконатися, він все ж наказав Дневвикові випустити приплюснуту, ослаблену мітку.
Мітка не зреагувала.
« І справді, охоронець мітки повинен мати можливість часто контактувати зі мною. Кужин, очевидно, не підходить на цю роль."
Куджін не знав, що Соул, у ту мить, як взяв журнал і залишив на ньому свій ментальний відбиток, вже стільки всього прорахував.
Він лише передавши журнал, з деякою тугою озирнувся по сторонах і після того залишив другий склад.
Після того як Кужина Сол пішла, з обережності, знову перевірив мітку. Ніяких змін.
Потім, не зволікаючи, він відразу за допомогою пера для повідомлень повідомив Господаря Вежі про своє повернення і попросив його особисто зайти.
« Тепер подивимося, як Господар Вежі розбереться з цією ідеальною».
Сказавши останнє слово, Сол нарешті трохи розслабився.
Господарі вежі, побачивши повідомлення, повинен був прийти швидко, але, можливо, у нього були справи і йому доведеться затриматися.
Соул був упевнений, що цього разу він не буде відправляти пані Юлу.
У очікуванні Сол як і раніше був напружений. Щоб чимось себе зайняти, він взяв журнал обліку, який тільки що передав йому Кужина, і почав переглядати, як зберігалися матеріали на складі за час його відсутності.
Як і говорив Куджін, перший же учень Сола відразу отримав два завдання підряд.
Соул уважно дослідив вимоги. Це були не дуже важливі матеріали, принаймні жоден з них не був під номером.
Але терміни, встановлені наставниками, були досить стиснутими. Очевидно, той старший учень деякий час був у повній запарці.
А з огляду на те, що він потім наполегливо просив про зміну роботи, Сол припустив, ніби наставник Рам чи Анза й « кинув його ».
"Так, це більше схоже на те, що його навмисно прибрали".
Сол перекинув сторінку.
Кужинн прийняв склад. Згодом ще кілька наставників давали завдання.
Загалом, було набагато краще, ніж при Солі.
Інколи робота любить знущатися над новачками. Чим недосвідчений працівник, тим більше у нього проблем.
За півмісяця на другому складі Куджін отримав чотири завдання.
Два від наставника Анзе, одна від наставки Моніки і одне від вчителя Каза.
Сол перевернув сторінку. — « У наставника Каза - прийомка».
« Видавлений предмет... тіло Ника..."
У очах Сола проминув темний блиск, але на його обличчі не відображалося жодних емоцій.
Він продовжував читати.
« Як тільки тіло опрацьоване, воно зберігається в саркофазі... для провітрювання".
Соул закрив журнал і встав, щоб перевірити саркофаг.
"Провітривання" - так само, як і те, що Сол колись називав трупи "гостями", це була умовна позначка.
Воно означало короткочасну ізоляцію і спостереження, щоб подивитися, чи не станеться будь-яких інших змін.
Оскільки Сол прийняв рішення, йому, звичайно, треба було перевірити цей небезпечний предмет.
Ледве він встав, як чиясь рука раптом лягла йому на плече.
Соул хотів вирватися, але боковим зором побачив рожеві бинти на руці і негайно стримав інстинктивну реакцію.
Наступної секунду перед очима потемніло. Соул, пройшовши через темний міжшарок, повний очей, миттєво опинився в незнайомій кімнаті.
Ця кімната була дуже темною. На мить йому навіть здалося, що переміщення в просторі ще не закінчилося.
Тут не було всюдисущих магів світильника в Башні.
Жодних.
Соул міг лише за допомогою часткової медитації, важко роздивитися кімнату в якій він перебував.
« Це найвищий поверх вежі магів, — відпустив Сола Горса і зробив два кроки.
Ця кімната, здавалося, була дуже вузькою. Настільки, що Горса, відступивши лише на два кроки, зануриться спиною в стіну.
- Сідай де хочеш.
Оглянувшись, він зрозумів, що ця кімната була на диво маленькою.
Ширший за метр, завдовжки трохи більше двох.
Сказати, що це кімната, означає перебільшити. Тут могло поміститися лише одне ліжко.
А зараз у кімнаті не було ні ліжка, ані навіть стільця. Тільки на підлозі лежав м'який килим.
Більше схоже на труну.
Якби Сол дійсно, як сказав Горса, "сел де хоче", йому довелося б сісти на підлогу.
Тоді вже краще він потримається.
Горса, схоже, сказав це просто з ввічливості. Соул не сів, і він нічого не сказав.
- Бачу, твоє духовне тіло надзвичайно стабільне. Ти вже злився з Локатором?
Соул у душі здивувався, але слухняно кивнув зовнішньо.