- Цей Кісмет... Надіяний? Чи може він бути на їхньому боці?
— Ні, — похитав головою Ван Ерде. Він також доклав великих зусиль, щоб закінчити трибічні угоди.
- Ти ж казав, що він нічого не просив? Тоді чого він досягає?
— Не знаю. За чутками, там, де з'являється цей хлопець завжди відбуваються масові смерті. Я припускаю, що всі його дії можливо направлені на те, щоб стати магом третього рангу.
У роті Аруби раптом стало гірко.
Вся його юнацька самовпевненість була стерта труднощі просування.
У королівстві всі ним пишаються, але Аруба, дивлячись на справжні генії навколо, завжди мимовільно відчував тривогу.
Особливо ця незрозуміла невдача при просування сильно його підколювала.
Він втік з Касса на «Земний корабель» не тільки для лікування, але й щоб розлучатися.
Особливо з тих пір, як він був поранений, йому щоночі снилися кошмари.
Йому снилося, що він постійно грає на арфі. Грає доти, доки пальці не починають кровоточити, а тіло відслуховується, але він може зупинитися.
Врешті-решт, він опускає голову і бачить, що грає не на арфі, а на своїх власних ребрах!
На обличчі Аруби знову з’явилася тривога. Він поспішно попрощався з Ван Ерде і залишив палубу. Можливо, знову пішов до якої-небудь жінки, щоб витягнути злость.
Ван Ерде з презирством глянув на спину Аруби і фиркнув.
Через деякий час він раптом запитав:
- Ти бачиш колір емоцій Кісмету?
Раптом на плечі Ван Ерде з’явилася така жлеподібна істота, як хамелеон.
Зараз воно було флуоресцентно-зеленим, і його єдине око швидко обертався.
Почувши запитання Ван Ерде, воно не виходило ні звуку, а лише повернуло йому голову і втупилося у вічі.
Ван Ерде, не кажучи ні слова, звунув руку в оковину, вирвав своє око і разом з судинами та фасциєю кинув його у розкриту рот дивного створіння.
Це була його фея-компаньйон.
Ван Ерде назвав її Інлун.
На жаль, ім’я було величним і воно мало чим відрізнялося від того, що Інлун мала дивну фею з особливими здібностями.
Фея-компанон на ім'я Інлун проковтнула свіжовироване око Ван Ерде, не жую.
І Ван Ерде дивився, як його ліве око піднімається і опускається в напівпрозорому тілі Інлун, поступово розфарбовуючи флюоресцентно-зелений колір у буро-червоний.
Як болото, повне гниючих, запліснявих трупів.
Інлун була задоволена. Нарешті вона перестала п'ястися на іншому оці Ван Ерде, широко розкрила рот і видала пронизливий крик.
— Ква!
Цей звук міг чути тільки сам Ван Ерде.
— Він дуже збуджений?» — « Ван Ерде потрігав свою бородату щелепу. Ці волосинки слухняно лягнули під його рукою. — Коли Кісмет збуджується, то це супроводжується масовими смертельнами... Невже і цього разу криваве прокляття у місті пов'язане з ним?»
...
З того часу як на нього напав Кадіс з «Земного корабля», Сол замкнув браму Чорного замку і відіслав диявольську ліану назад у замок.
Темно-зелені ліани вирвалися з-під землі і обвилися навколо чорного замку, наче гігантський пітон, який обіймав худорлявого чоловіка.
Чорний замок у вічно темному лісі видавав беззвучний вой. Кожен, хто проходив повз підніжжя гори, відчував серцебиття і запаморочення.
Це змусило страхітливі легенди про Чорний замок знову поширитися по місту Мо Бей.
Такі заходи, звичайно, привернули увагу союзників.
Через два дні Брі знову з'явився.
Цього разу він приїхав не на кареті, а на високому буру бойового коня, промчався до самого Чорнобильського замку.
На жаль, коли він під’їхав до воріт і назвав себе, у відповідь йому було лише шурчання листя та холодний вітер, що кружляв біля брами.
- Пане Сол? — Брі стримував свого коня, щоб той не нервував, і знову звернувся до тимчасового власника Чорного замку.
Через довгий час він нарешті почув, як відкриваються ворота Чорного замку.
Брі з полегшенням зітхнув і вийшов по сходах.
Але коли він побачив, що за дверима, то різко втягнув у себе повітря.
— Сол? Я бачив в лісі сліди битви. З тобою все гаразд?
За воротами Чорномого замку не було видно фігури Сола. Замість цього все було заповнено густим сплетенням темно-зелених ліан, схожих на стаю пітонів.
Сол, виявляється, наказав диявольській Ліані повністю заблокувати ворота!
— Побачивши, що я в порядку, пан Брі трохи розчарований?
Через палітурні, що видаються ліан донісся трохи хрипкий голос Сола.
— Соле, - обличчя Брі стало серйозним, — якщо у тебе є якісь питання, можеш говорити прямо. Я не знаю, з чим ти зіткнувся, але, як зв'язана між герцогством Кема і Башней магів, я відповідаю за всі свої дії. І сподіваюся, ти даєш мені можливість пояснитися. Якщо ти все ще не довіряєш, я можу допомогти тобі зв'язатися з іншими магами королівства, навіть з великою герцогинею Кірою.
Всередині воріт на мить запанувала тиша.
— Або я можу зв'язатися з Башнею магів, — додав Брі.
— Не потрібно, — знову почувся голос Сола. - Скоро прийде новий господар Чорного замку. А до тих пір я нікого не приймаю і нічого не говорю. Уходи.