Як ліфт.
Соул в’їхав всередину і побачив мініатюрний коридор, де він ледве міг протиснутися з візком.
По обидва боки коридору були кімнати. У цих кімнатах були великі стручки, крізь які можна було чітко бачити, що відбувається всередині.
Соул з подивом виявив, що майже в кожній маленькій кімнаті було по два-три учнів.
Пройшовши весь шлях, він зрозумів, що велика кімната наставника Анзе була поділена на більше ніж двадцять кімнат, а отже, тут було щонайменше сорок з більшою кількістю людей.
Не дивно, що Ло Кай так відчайдушно набирав новачків. Інакше їх би не вистачило, щоб виконувати всі доручення Анзе.
Соул докатив візок до кінця маленького коридору.
Там була єдина кімната без вікна.
« Мабуть, і є наставник Анзе» — ледь Сол подумав про це так, як з кімнати вийшов чоловік.
Піднявши голову, він з подивом побачив Кужина.
Цей здоровяк зараз плакав?
Соул раптом трохи напружився.
Хоч би яким лінивим був Анзе, він був небезпечним і жахливим офіційним магом.
Те, що Горса їх не цінував, — це справа одного гірси.
« Не можна, через те що я довго спілкувався з Господарем Вежі, забути своє місце".
У цей момент також помітив Сола. Він поспішно витер сльози і, не привітавшись, боком дещо протиснувся повз візок і швидко пішов.
Вигляд у нього був, наче він втікав.
— Входи.
Поки Сол дивився слідом Кужину, він почув зсередини слабкий і без життя голос.
Він швидко обернувся, прочистив горло і вкатив візок всередину.
Хоч кімната наставника і була великою, але після того як з неї виділили коридор та двадцять кімнат, все залишилося дуже тісно.
Анзе напівлежав в шезлонзі, прикривши очі.
— Телекули от зовні.
Сол думав, що це означає: залишити візок, а матеріали занести; або залишити і візку, і матеріал, але самому увійти.
Але невдовзі хтось допоміг йому зробити вибір.
З сусідньої кімнати вийшов учень і просто переніс матеріали з тежки всередину.
« Добре, значить я заходжу сам. Завдання наставника Анзе на цей раз насправді не просто заради матеріалів."
Соул зробив серйозне обличчя, витворивши на ньому три частки страху і три доли сторожі, і увійшов у кімнату, де перебував Анзе.
Почувши кроки Сона, Анзе ліниво підняв повіки.
- Підійди.
Сол підійшов до Анзе, і той відразу схопив його за руку.
— Навчати душі весело?
Соул, дивлячись на свою схоплену руку кілька разів кивнув.
Раптом Анзе простягнув і іншу руку. Його нігті швидко поглинулися, перетворившись на гострі леза і одного разу відрубали Солу мізинець.
Десять пальців пов'язані з серцем. Біль відразу вдарила у мозок.
На вщиді Сола дёрнулася жилетка, але він стримався, не нахмурившись і не скрикнувши від болю.
Анзе підняв мізинець Сола і, при тьмяному світлі свічки над головою, почав його розглядати.
Відрубаний палець Сола все ще дёргався, більш чесним, ніж він сам, передаючи інформацію про біль.
Коли Анзе поклав палець на долоню, червона кров витекала з нього і навіть почала вбиратись у його шкіру.
Невдовзі на долоні Анзе також з’явився сірий шар шкіри.
Але сіра шкіра не встигла поширюватися. Шкіра на долоні Анзе відразу ж згнила і відновлювала, поки нова здорова шкіра не покрила рану.
У цей момент відрубаний палець Сола вже не був таким активним, він виглядав як старий аркуш, який зник.
Анзе, тримаючи відрубаний палець і руку Сола, повільно зблизив їх.
Сталося щось дивовижне. Коли відрубаний палець і долоню Сола зблизилися, сірка шкіра на обох кінцях випустила маленькі щупальця, наче безжалісно поділені влюблені руки.
— Цікаво, — зрештою усміхнувся Анзе. Він легко розтиснув руку.
Щелк!
Відрубаний палець Сола, наче магнітом, прив’язався до його руки.
Сол нарешті прибрав руку і, не змінюючи обличчя, з хрустом повернув задом палець на місце.
Анзе знову закрив очі, склавши руки на грудях, і виглядав так спокійно, ніби лежав у могилі.
— Не дарма Господар Веду вибрав цього новачка. Мати задоволення від навчання - це рідкість, — він знову подивився на Сола. — Везунчик. Хех, сподіваюся, ця удача не обернеться злу Долю.
Сол простягнув руку. Його ліва рука була ціла, і не було видно, що палець був відрубаний.
— Наставник Анзе, що ви маєте на увазі під злу долю?
— Звичайно, ціна за всі сьогоднішні привілеї буде варта грошей, — знову посміхнувся Анзе. - Наприклад, якщо хтось розводить курей і качок, то для того, щоб їх з'їсти.
Слова Анзе були дуже відверті.
Як і казав Горса, Анзе вже не приховував своєї ненависті до нього.
Але що з того? Анзе все одно слухняно виконував всі завдання Горси.
Звичайно, Сол не збирався сміятися з Анзе. Врешті-решт, його власне майбутнє могло бути ще гіршим.
Куди він зрештою прийде, залежало від власних думок і зусиль.
У будь-якому випадку, сила була необхідна.
Без сили будь-яка підтримка і артефакти є порожнім звуком.