Сол опустив голову. "Ельфійський шепот" все ще розмовляв з ним.
Іноді він не міг стримати сліз, іноді повторював: « Я вмираю.
Але тепер у Сола вже не було того жартівливого настрою, з яким він поговорив зеленуволосому ельфу.
- Спостерігай, як він згасає. Цей флакон я дарую тобі. Що до Кісмета, я все ще погоджуюся зі своїм поглядом: що б він не задумав, з твоїми сучасними здібностями ти можеш тільки пасивно приймати його дії. Так що краще перетворити своє занепокоєння в старанність у знанні. Я б вважав за краще, щоб ти прагнув знань з власної волі, а не ризикував через загрозу смерті.
Горса встав.
— Тільки ставши сильним, ти перестанеш боятися інтриг.
Він поправив свій плащ, ретельно вкутаючись у широкі червоно-коричневі підлоги.
- Ти і сам бачиш, що у деяких в Башні магів вже завелися свої думки.
Соул швидко встав, думаючи про себе: « Так ви теж знаєте».
Але він шанобливо відповів:
— Наставник Каз мені трохи натякав.
Прикладом цього був наставник Рам. Солу здавалося, що він уже у глибокій депресії.
Горса ж безтурботно посміхнувся.
— Так, Моніка боягузлива, Рам угрюм, Анзе озлоблений. Але це неважливо. Головне, щоб вони вчасно виконували мої вимоги.
Соул, трохи похитнувся і не втримався та запитав:
- Пане Веди, ви... що вони об'єднаються?
Горса схилив голову набік.
— Не боюсь. Навіть всі п'ятеро разом, вони мене не здолають.
...
Після того як Горса зник разом зі своїм кріслом, Сол, тримаючи в руках у полоні "Ельфійський шьопот", ще деякий час стояв у знешкодженні.
Пропасти між чарівниками другого і першого рангів була ще більше, ніж він собі уявляв.
Сол колись, за допомогою артефактів, убив Сіда, який був на ранг вище нього. Сід, який також був на рангу вище, не відчував страху.
Не дивно, що Господар Вежі казав, ніби між учнями магів немає вагомої різниці. Тільки досягнувши рівня законного мага, відбувається якісний, рівень очок.
У цей момент останній листок у газеті « Елліфійський шопоте » в руках Сола відірвався, впав у розчин і зник.
У флаконі лишилася лише гола, суха гілка.
А плач і шепот, які постійно звучали у вухах Сола остаточно стемніли.
Соул з полегшенням зітхнув і поставив флакон на лабораторний стіл.
Через три дні Сол вийшов з лабораторії наставника Каза, пройшовши повне обстеження.
Проволив його другий учень другого рангу.
Анжела, яка раніше відповідала за лабораторію, вже покинула це місце, але це не викликало жодних обговорень.
У Башні магів, та й по всьому світу чарівників люди рідко цікавилися чужими пліткими.
Тому що всі були занадто зайняті.
Тепер за лабораторію Каза відповідав учень другого рангу, якого Сол ніколи раніше не бачив.
Він був набагато старший за Сола, але поводився з ним надзвичайно шановно.
Він навіть проводив Сола до самих дверей, поставивши йому майже такий самий прийом, як і наставнику Казу.
- Все перевірили? — Угрумо запитала Корі, яка чекала біля дверей.
Зараз Корі виглядала трохи краще, ніж кілька днів тому. Принаймні, вона вже не носила сковувальних рухів повні обладунки. Але її обличчя все ще було закрито товстою металевою маскою, яка всмоктувала отруйний метал, що виділявся з шкіри.
Решта шкіри Корі відливала слабким металевим блиском, але, за її словами, це вже не завадило їй рухатися.
— Угу.
- Скільки магії? — Нетерпляче запитала Корі.
— 103.
— Тс-з... — Корі, як і очікував Сол, однією лише очима з-під маски чудово висловила всю гаму заздрості, ревнощів та ненависті.
- Я думала, що коли підвищив свою магію до 80 за час вилазки я вже досить хороша. Не очікувала, що ти опинишся таким чудовиськом!
- Чудовищем? — Сол підняв руку і помахав нею. — Це ціною життя.
Кори закочувала очі, в яких мілинув золотий відблиск.
- Наче хтось інший.
Вони пішли поруч. Доійшовши до кінця коридору, Сол обернувся і побачив, що той учень другого рангу все ще стоїть біля дверей лабораторії та дивиться на нього.
- Що таке? — Корі теж обернулася і розсміялася. — Ха, ти тепер особистість непроста і ще довго не з'являється. Ось їм і цікаво.
Сол обернувся.
- Я неспростовая особистість? Чому я про це не знаю?
- Ти не знаєш? — На цей раз здивувалась Корі. « Сьогодні серед старших учнів тільки й говорять, що тебе Господар Веди взяв у учні, і в майбутньому ти принаймні станеш учнем третього рангу.
— Лише учнем третього рангу? — Знехтував губами Сол. - Невже вони не можуть уявити щось вище?
- Будь ласка! Подумай про тих, хто прийшов з нами в один час і досі залишається учнем першого рангу. Будь людиною, — зв’язала Корі і відразу запитала: « Ти справді учень Господаря Вежі? »
Соул замислився.
— Господаря Вежі вчив мене, але офіційно не казав, що буде моїм наставником.
Корі відразу зробила вигляд, що знає більше.
- Значить, він все ще тебе випробовує. Жаль. Мій наставник каже, що Господар Вежі спеціалізується на темряві і світлі, інакше я б порекомендувала себе.