Коли Корі почула це, то від злості підхопила його ноги. Але важкі лати не дозволили їй стрибнути.
Оскільки матеріал вже був готовий, Сол повернувся дуже швидко.
Коли він викатував візок, двері були повністю відчинені. Погляд Корі ковзнув по вході на склад і раптом застиг на одному місці.
- Чому Біллі всередині? Ні, це Білл? Він якось дивно виглядає.
У цей момент Сол вже викатив візок. Двері за його спиною повільно закривалися, і обличчя Білла зникло в щілини.
— Це Білл, — Сол передав візок Корі. - Звідки ти його знаєш?
Корі підняла руку, щоб взяти візок. Її обладунки загреміли.
- Він теж учень наставника Гудо. Я бачила його пару раз, справив сильне враження. Ц-ц-ць, він що, помер?
— Ага. Я тільки що тобі розповідав, це він, той старший учень, який запровадив мене в пастку.
— А, ну тоді це просто чудово, — Корі розвернула візок. - До речі, у нього є брат на ім'я Біллі, він ще сильніший.
Соул вже чув про цього чоловіка, і недавно під час своєї духовної подорожі по східній вежі він навіть бачив його. Але тоді його ментальний стан був не дуже добрим, і враження залишилися невиразними.
- Ти боїшся, що він буде мені мстити?
— Нет, не турбуйся. Він дуже зайнятий. Крім експериментів і наук, його нічого не цікавить. Холодний і бездушний, як річ, - потиснула плечима Корі, і її обладунки знову дзвонили. Але краще триматися від нього подалі.
— Я пішла, — помахала рукою Корі.
Соул хотів попрощатися, але Корі сильно поплескала.
Бам!
Звук був оглушливим і ехолокаційним рознісся по коридору.
— Зачем так? — З подивом подивився на неї Сол.
— Трохи не забула одну річ, — сказала Корі з важкою працею і зрештою витягла товстий конверт із іншої кишені.
— Мій брат попросив передати мені листа, щоб я віддала його тобі після повернення в Башню.
Соул з подивом взяв його.
Хто міг йому писати?
— Здається, твоя сім'я? Раніше ти про них не згадував, я думала, у тебе немає сім'ї.
Сол взяв конверт і вкрив досить вишукану сургічну печатку...
Всередині був інший білий конверт.
Він не був запечатаний купцем.
Соул перевернув його і, побачивши чотири ієрогліфи на зворотній стороні, розширив очі. Усмішка на його обличчі миттєво зникла.
"Мілодшого брата в руки".
Коли Корі побачила зміну обличчя Сола, вона відпустила візок і підійшла.
- Що сталося? Щось не так? Я перевірила, на ньому немає ні магії, ні ментальній сили. Я навіть спеціально заплатила в реєстраційній, щоб розірвати всі астральні зв'язки... Невже там все одно є щось погане?
Сол дивився на ці чотири ієрогліфи. У цьому світі був лише один чоловік, який називав його молодшим братом.
- Корі, хто передав тобі цього листа?
— Мій брат сказав, що його попросив один знайомий. Вони знають тебе, точно описали твою зовнішність і назвалися твоєю сім'єю... - Чим більше говорила Корі, тим обережніше ставав її голос. У її голові промайнули численні родинні драми з її власного роду.
- Може, доповісти наставнику Казу?
- Вчитель Каз... - Навряд чи допоможе.
До того ж, Сол ще не хотів повідомляти про це. Він мусив з’ясувати свою особистість і мету відправника.
що ти передала мені цього листа?
Корі похитала головою, і її червоний кінський хвіст закачався.
— Я нікому не говорила. В реєстраційній теж думали, що це я принесла свої речі на перевірку.
Коріння була розумною і відразу ж зрозуміла, що має на увазі Сол.
— Добре, тоді я його візьму. Дякую.
Корі обережно подивилася на обличчя Сола.
- Якщо будуть проблеми, краще викиди.
Але Соул лише з усмішкою похитав головою.
Провівши поглядом з візок Корі, який важко штовхав візку, Сол відкрив двері і повернувся на другий склад.
Він дійшов до лабораторного столу, сів і продовжив відкривати лист.
Соул більше не перевіряв його. Якщо цей лист дійсно від Кісмета, то будь-які приховані в ньому хитрощі він все одно не виявиться.
У будь-якому випадку, щоденник не подавав сигналу тривоги.
Конверт не був запечатаний, і на перший погляд на нього не було ніяких аномальних коливань.
Можливо, Кісмет саме тому і не запечатав його.
Він ніби казав Солу: « Дивись, я нічого не зробив. Зрозумішся прочитати? "
Молодшого брата особисто в руки:
Мій запальний і жалюгідному молодшому брату,
Минулого разу я пішов так поспішно, але на це були вагомі причини.
Я вже бачу, як доля оточує тебе, а тінь, немов грозова хмара, нависає над головою. Знай, що твій терен повний небезпек.
Це не обов'язково мусить бути можливість, це може бути ще більш важка доля. Якщо колись тобі нікуди буде йти, ти можеш поїхати на Нікші землі і знайти свого старшого брата. Хоч мене там може і не бути, але двері будинку завжди для Вас відкриті! А до тих пір, прошу, без усякого побоювання, насолоджуйся вовсою приготовленим мною для тебе смертельним бенкетом~
Любитель тебе брат Кісмет
Соул швидко дочитав листа. Це дійсно був той хлопець, що звався Віктором. Його стиль письма, як і він сам, був повний безглуздості.