Він зможе відплатити тим самим, якщо буде добрим.
Якщо злі... він зможе сплатити вдвічі!
Соул підняв очі і посміхнувся Господареві Вежі.
- Я зрозумів, пане Господаря Вежі. Незважаючи на те, чому Ви ... Кісмет з’явився у маєтку Ральфа, і тепер мені слід зосередитися на своїх знаннях та дослідженнях. Незабаром я буду старанно вивчати Локатор і намагатися стати учнем третього рангу.
Горса неприродно прямо встав з крісла і, дивлячись на Сола зверху вниз, вимовив:
— Зараз твоїм пріоритетом має бути вирішення проблеми зниження сумісності твоєї душі і тіла. Я раджу тобі допрацювати свій проект духовного матеріалу і звернути особливу увагу на зміцнення фізичного тіла.
— Соул, — м'яко, але твердо сказав Горса, - рівень твоєї душі набагато вищий від рівня твого тіла. Я хочу, щоб ти завжди пам'ятав про важливість тіла. Якщо немає ідей, можете звернутися до магії крові і плоті Ральфа.
- До магії крові і тіла Ральфа? - Поспішав Сол. Хоч він і отримав спадщину родини Кривавого Шипа, але ще не думав про зв'язок його зі своїм духовним матеріалом.
Але він щойно повернувся і ще не встиг спокійно проаналізувати свої пригоди.
— Господаря Вежі, два роки тому ви тяжко поранили Ральфа... Невже для того, щоб я приніс вам магію крові і плоті?
Горса не заперечив.
— Магія крові та плоті родини Кривавого Шипа справді цікава. Ці маги, як правило, є серед небагатьох людей, які спеціалізуються на темряві і приділяють увагу фізичному тілу.
Серце Сола тремтіло.
— Невже всі маги, які спеціалізуються на темряві мають приховану проблему з несумісністю душі й тіла?
Так от та небезпека, про яку говорив наставник Каз, - небезпеку від знань?
Горса кивнув.
— Мабуть, це загальна проблема для багатьох магів темряви. Вони завжди вважають душу вищим предметом вивчення. Ти не перший учень, коли стикаєшся з цією проблемою і не останній. Просто у тебе вона виражена сильніше, ніж в інших, кого я бачив.
- Ніби твоє тіло... Т-ц, не дуже любить твою душу.
Ось це Сол міг припустити.
Це тіло дійсно було не його.
Воно було в гармонії з колишнім власником 12 років, а з ним — лише два роки. Не дивно, що воно могло відторгнути його.
Соул раптом озирнувся на ряди трупів за спиною.
Вони давно мертві, але в їх тілах, здавалося, ще залишалися якісь хаотичні обривки свідомості.
"Невже в моєму тілі ще залишилася душа колишнього Сола?"
Соул щільно стиснув губи.
« Якщо так... її потрібно знищити!»
Соул ніколи не терпітиме, щоб хтось ділив з ним його тіло, навіть якщо це всього лише залишки свідомості!
Хоч колишній Сол був невинний, то й Соул не став його вбивцею.
Якби не Сол, то це тіло разом з залишками свідомості вже давно б спочивало зі світом (порушилось на добриво).
З живою цікавістю спостерігаючи за смішними виразами на обличчі Сола, Горса зрозумів, що той до чогось дійшов.
З того часу як він побачив аномасію в духовному тілі Солу, цей молодий учень дуже цікавився ним. Кілька разів він таємно втручався, тільки щоб подивитися, як далеко той зможе зайти, покладаючись на свій дивний, але видатний талант.
Якщо він зрештою зможе вирости, то в майбутньому може справді допомогти йому!
- Якщо ти вже прийняв рішення, то до тих пір, поки не розв'яжеш проблему з виходом душі з тіла, не покидай другий склад.
Сол завмер.
Не покидати другий склад? А як же завдання наставника?
Перед тим як залишити Башню, він попросив інших наставників.
— Господаря Вежі, але я маю завдання...
— Нічого страшного. Ти також можеш працювати на складі. Я призначу тобі помічника, який буде відповідати за доставку.
Сол вагався. Це суперечило його початковій меті, коли він вибрав другий склад.
Крім того, деякі матеріали мали більшу перевагу над цією роботою, ніж інші вчителі.
Але, подумавши, Сол зрозумів: якщо він не розв’яже проблеми з виходом душі, то в майбутньому не зможе виконувати цю роботу.
- Я зрозумів, пане Господаря Вежі. Я відразу завершу нову зміну духовного матеріалу, і Сол прийняв тверде рішення. Якщо і далі тягнути, з його тілом можуть виникнути ще більші проблеми.
Чудово. Власне, це і є нагорода за те, що ти пройшов випробування Ральфа - посміхнувся Горса. - Але випадковості завжди відбуваються, і навіть я не можу передбачити все. Я радий, що ти зміг повернутися живим на Кісмет. Продовжуй ставати сильнішим, Соле, і не засороми свою злу долю.
Не засоромити злу долю? Це як?
Солу залишалося тільки гірко посміхнутися і кивнути.
Коли він знову підняв очі, Горса разом з кріслом за його спиною вже зник.
Він дійсно, як і обіцяв, залишив Солу одне крісло.
Соул розлабив своє тіло і повністю занурився в м'яку обирку, роздумуючи про свої подальші дії.