На мить Ханте замислився, чи не було повною дурністю ставити все на Сола, віддавши йому всі свої козирі. Але за довгі місяці очікування він вже майже в розпачі. У блюдці, де його голова спочиває, майже не залишилося їжі. Ще місяць-другий, і він може перетворитися на шматок гниючої плоті. У нього не було ні шансів, ані терпіння чекати далі.
Ще через п'ять хвилин Сол раптом почав швидко рядкити.
"Дневник, поклич Білла".
Білл спеціалізувався на магії отрути, він повинен був краще розбиратися в зіллях. Хоч його свідомості і залишилося зовсім небагато, тут воно могло принести максимальну користь.
✔ Ця формула не призначена для спасіння!
З першого погляду Біл зрозумів суть зілля.
✔ Якщо, як ти говориш, піддослідний поглинав безліч людей і незнаних істот і досі не розпався, то його тіло або подолав біологічні бар'єри, або стримується якоюсь могутньою силою. А це зілля, що проникає у такі види рослин, які не мають відновлювальних властивостей. Воно руйнує баланс фізичного тіла. Це спосіб швидко померти.
Ти хочеш врятувати його або вбити?
« Вбити. Але чи є спосіб зберегти його душу?" - без вагання подумав Сол.
Навіть якщо б він мав можливість, то не дозволив би Ральфу жити. Якби Віктор не опинився на його шляху, то проблему, яку він прийшов сюди вирішувати, був би Ральф.
Але Ральф, як і Сід, знав про існування щоденника, і Сол хотів зберегти його душу, щоб вона стала новою чорною сторінкою.
Але Білл був розчарований тим, що сказав.
✔ Якби я спеціалізувався на магії світла чи темряви, то міг би допомогти. Але зараз я можу лише гарантувати знищення його тіла. І це лише тому, що ти вже маєш цілеспрямоване зілля.
— Я зрозумів, — зітхнув Сол.
Жодна з цих Трійці на чорних сторінках не спеціалізувалася на необхідних віршах. А тепер Солові здібності не могли здобути душу.
« Я пам’ятаю, що в містечку Мофань я скопіював формулу для примусового створення духу помсти».
Але формула, яка знищила незліченну кількість дівчат, була розрахована здебільшого на те, щоб приваблювати звичайних людей. Навряд чи вона спрацює на людиноюліць хробака, який володіє силою офіційного мага.
« Яка різниця. Поки щоденник не заперечує, можна і спробувати."
Сол зважився.
У той же час, у сліпій зоні для голови палацового, Сол непомітно дістав червоний магічний кристал, в якому був запечатаний лицар Олаф.
Вузьки його уст злегка піднялися.
« Усе, що тільки дворецький. Він не є магом, хоч би яким навченим. Намагатися стримати мене духом помсти? Сам напросився».
Мортон і Білл Сол почали експериментувати.
Безчислене, вкрите пилом обладнання було виштовховане на світло. Малюк Водоросль також виділив кілька десятків бджолоїдок як асистента.
Час минув. Увійшовши в палац, Ханте ледве приховав важкі віки і нарешті побачив Сол зійшов зі стільця.
— Пан... - Його голос став ще слабшим.
Соул підійшов і з подивом помітив, що волосся на голові палацового пожахли, як осінні листя.
— Якщо формула, яку ти мені дав, правильна, то я думаю, що це протиотрута.
Соул підняв праву руку, показавши Ханті кришталевий флакон, в якому перекатувалась масляна рідина.
Ханте важко розтягнув губи в усмішку, і в його потьмянілих очах запалився вогник.
- Так, пане... Консистенція протиотрути така ж, як і думав пан. Він казав... Ха-а... Ха-а... подібне розчиняється у подібному... Ха-а...
Протиотрута була готова.
Щоденник не заперечував.
Соул міцно стиснув у руці скляний флакон.
За це зілля він заплатив велику ціну.
Чорна сторінка, що зберігає свідомість Білла, після закінчення експерименту розсипалася в пил і зникла.
В останню мить Білл, так і не впізнавши, хто такий Сол насправді тьмяним, тонким, як волосинка, білим почерком подякував йому.
✔ Я вже давно не вивчав таку самовіддачу. Можливо... Після того як я став учнем третього рангу, я непомітно для себе... втратив свою суть... Мне... Все одно ніколи не порівнятися з братом... навіть якщо заради цього я дозволив іншим використовувати себе...
Після цього рядок чорна сторінка звернулася до пороху і розчинилася в повітрі.
Соул знав, що Біл мав брата на ім’я Біллі.
Фергюсон, який колись намагався змусити Сола вкрасти свічку, щоб шантажувати його, згадував цього чоловіка.
Але Біллі ніколи не з'явився, щоб створити Солу проблеми, ніби у нього жодного брата.
Холодна байдужість, яка усунула з себе Сола тягарів.
Але тепер, коли Біл побачив, що в останній момент перед його зникненням він згадав про свого брата, то відчув змішані почуття.
У цьому світі магів раціонально придушувало емоційне, а родинні зв’язки — лише різна монета.
На руках Сола теж була кров, але він вважав, що ще не втратив людяність.