Віктор сказав: « Знайшовши свого пана, він прямо розповів йому про те, що з його нинішніми методами лікування, навіть якщо і відновиться через кілька років, буде повністю позбавлений сили й лише чекати на смерть. Але він може допомогти панові прискорити відновлення, і навіть стати ще потужнішим.
— І Ральф погодився?
— Зовсім ні. Хоч мій пан і був важко поранений, духом він був сильний. Він одразу зрозумів, що в цьому реченні є підвоє і не погоджувався. Але був змушений. Віктор зіграв мелодію, яка дозволила пану побачити приховану загрозу його власного тіла. Якщо нічого не робити, через кілька років він помре. Тому пан не мав вибору, окрім як ризикнути.
— І що зробив Віктор?
— Він дав панові випити зілля, а потім почав приводити у маєток людей, щоб пан їх поїла. Спочатку пан був дуже обережним і багато разів досліджував зілля. Але потім він раптово втратив контроль. Коли в ньому ще залишалися крихти свідомості, він сховав мене тут, а сам замкнувся у кабінеті на четвертому поверсі. Віктор далі постачав йому криваву їжу. Але після цього він почав приводити не лише людей.
Не дивно, що Віктор казав, ніби нікого не вбивав. Він був лише кур’єром, який діставав їжу прямо в пащу червою.
Але коли Ральф пожирав і інших істот, міжвидове злиття могло принести йому чимало проблем, то зрештою він став людиною — ні хробаком.
Отже, це пожирає людей у селі — діло рук Віктора!
Цей хлопець, схоже, не так просто, як думав Сол.
— Ти знаєш, яка справжня сила цього Віктора? Він може сюди увійти?
- Ні, пан завжди зустрічався з ним у кабінеті на четвертому поверсі і ніколи не дозволяв йому сюди входити.
Почувши це, Сол трохи розслабився.
Але на всяк випадок він все ж запитав думки Мортона в щоденнику.
Однак слова Мортона змусили Сола знову підстрибнути до горлини.
- Ні. Через мій зламаний цей магічне коло, ймовірно вже втратив свою початкову силу. Якщо його не підготувати, то він повністю вийде з ладу приблизно через годину.
Сол з тривогою озирнувся на вхід в підвал.
« На всяк випадок я можу бути тут не більше півгодини. Після цього доведеться або копати тунель, або шукати інший вихід, але залишатися в цій пастці не можна."
Якщо Віктор не був звичайним учнем мага або навіть зовсім не ходив до учнів, то Ральф, який став людиноюліцьким хробаком, навряд чи зміг би з ним справитися. Кого в результаті знищив його хід з перенаправленням загрози - ще невідомо.
що я не офіційний маг. Як я повинен допомогти вашому пану знайти спокій? І з чого б мені так ризикувати?
Промовляючи це, Сол без жодних сором’язливості почав ритися в маленькій кімнаті.
Звільнення Ральфа не було для нього особливо важливим, але він відчував смутне відчуття, що оскільки Ханте був лише головою і наважувався запропонувати йому угоду, то в його руках повинен бути дуже серйозний козир.
А що могло бути найважливішим для Сола? Звичайно, заціпки з щоденником смерті.
— Я сподіваюся, що ви допоможете мені вбити пана.
Соул на миг застиг. Не врятувати, а вбити.
— Це Ральф перетворив тебе на це?
— Так, — з гіркотою посміхнувся Ханте, - але я не тримаю на нього зла. Я просто не хочу, щоб пан втратив свою гідність офіційного мага. Хоча я не чарівник, але все життя служив магам, і я чудово розумію, що теперішній стан пана вже незмінний. Упевнений, якби він був у свідомості, він би не зміг прийняти себе таким.
— І тому ти хочеш допомогти йому знайти спокій? Я тебе засмутитиму, але я не рівня твоєму панові в його нинішньому об'єкті. Підставляти свою голову я не збираюся.
- Я розумію, пане маг. Ніхто не погодиться на вірну смерть, хоч би якими були умови. Прошу вас, підійдіть до мене. У мене за головою є флакон.
Почувши це, Сол повернувся до свого лівого плеча, недбало смикнув з нього неіснуючу пил, кинув погляд на лицаря Олафа і тільки потім підвівся до голови палацового.
Поки вони розмовляли, Олаф стояв метрах в п'яти метрів, і, хоча й був лише привидом, як і раніше тримав меч наготовці, виконуючи роль вірного сторожа.
Підійшовши ближче, Сол побачив, що голова Ханте спочиває на великій блюдечці. У блюді була налита якась світло-червона рідина, але її залишилося так мало, що вона ледь покривала дно.
«Хате, мабуть, може мислити і діяти тільки завдяки цій рідині.»
Хоча склад рідини в Соні був цікавим, тепер не було часу для експериментів.
Малюк Водоросль висунулася з шиї Сола, пошарувала за головою Ханте і витягла звідти прозорий кришталевий флакон із широким фундаментом.
— Ось він, - зі складним виразом в очах вимовив Ханте. — Після того як пан отримав зілля Віктора, він постійно намагався розгадати його склад і створити протиотруту. Але до того, як він знепритомнів, йому вдалося створити лише незавершений зразок. Але пан був упевнений, що якщо зупинити цей протиотрут, то він зможе повністю нейтралізувати ефект зілля.