У повітрі його паща відчинилася до неймовірних розмірів, аж поки не вступила у ширину велетенського слона — тіла.
Віктор все ще не міг рухатися досить швидко. Він тільки - но підніс голову і побачив, як велетенська паща обрушується на нього!
— ГРОХОТ!
Найбільший удар завдав би кам’яних сходинок. Кістки каменю розлетілися в усі боки, затамувавши щоку Сола.
Але він не мав ні часу, щоб побачити чудову картину поглинання Віктора і відчувати біль на шкірі. У той самий момент, коли черв'як стрибнув, він розгорнувся і кинувся бігти.
Він промчався повз мага Кранга, який перейшов у криваве місиво, і Свана, яка так і застиг на місці, ридаючи з широко відкритими очима. Сола мав бути дальній кінець коридору.
Дитину Водоросль, яка втратила кілька щупалець, швидко стиснула і зі свистом втягнулася у шию Сола.
Під кінець коридору він, як і очікувалось, побачив прохід, що веде під землю. Це були двері, вмонтовані у підлогу і випарована рунами.
Мортон, лабораторія в цьому замку, як і передбачав він, був у підземеллі.
Але, зупинившись у розпачі, Сол втупився на двері.
Вхід у підвал був запечатаний магічним заклинанням. Хоч потік магії в ньому був вже дуже слабкий, Сол все ж міг розібрати, що цей магічний коло захищав двері від сторонніх.
Його очі металися по рунам, але він не мав ні найменшого поняття, як його зламати. Чим довше він дивився, тим сильніше кружляла голова.
Коридор за спиною був не надто довгим. Коли черв’як перетравить Віктора, він швидше за все поженеться за ним. Маг Кранг виглядав безнадійно, а Сван і не міг протистояти людямолицю черв'яків.
Якщо Сол не знайде спосіб увійти або не відшукає інший шлях до відступу, то дуже скоро він знову побачить передбачення своєї смерті в щоденникі.
« З моїми нинішніми знаннями цей магічний круг не зламати. А якщо силою..." - Сол дуже посміхнувся. — Боюсь, це під силу тільки Господарю Вежі.
« Так от проблема, яку Господар наказав мені вирішити? Та яка це проблема? Це смертельна небезпека! Якби не щоденник, який допомагає мені прораховувати шляхи до виживання я був би вже десять разів мертвий!»
Соул знову озирнувся. У кінці коридору було ще кілька кімнат, але всі вони були звичайними, в них не сховатися.
Дивлячись на вхід, він раптом сказав:
- Щоденник-братець, будь добрий, поклич пана Мортона.
Соул збирався спробувати новий спосіб, хоча й не був впевнений, чи спрацює він. Але зараз вихід був заблокований. Щоб врятуватися, Солу потрібно було або потрапити в підвал і використовувати магічне коло законного мага для захисту від ворога чи проломити стіну.
Останній варіант означав, що він підніме шум, який напевно приверне ворога, і тоді про подальше дослідження можна буде забути.
Соул пам’ятав, що головна мета цього свята — знайти сліди Днівника. Але хто б міг подумати, що коли він застряг у маєтку Ральфа, то зіткнеться з таємничим і дивним Віктором, а тепер за ним ще й женуться гігантський черв'як.
Солу здавалося, що небезпека тут вже давно вийшла за рамки того, про що попереджав Господар Вежі.
Можливо, це його останній шанс дослідити маєток Ральфа.
- Зап'ять щось? Чесно кажучи, мені дуже не хочеться відповідати на твої запитання. Я імператор імперії Кема, маг другого рангу. Як я можу бути наставником для учня другого рангу?
Соул проігнорував бурчання Мортона.
- Пане Мортон, ви бачите магічне коло на підлозі?
✔ Що тут бачити, темрява і більше нічого.
Так і є. Свідомість у щоденнику не могла бачити зовнішній світ. Але щоденник міг передавати думки Сола.
У такому випадку...
Соул закрив очі і силою свого духу почав відтворювати магічне коло, зображене на підлозі.
Дуже скоро на його чолі здулись вени, а потім замість поту виступили дрібні крапельки крові.
Через кілька секунд вони змінились багровими намистинками.
Соул різко відкрив очі. Вони були налиті кров'ю, а чорні зіниці постійно тремтять від нестерпного болю.
- Гх-ху!
Він стиснув зуби. У роті з’явився смак іржавих плодів.
У цю мить його голова розкололася від болю. На мить йому здалося, що в його мозок закололи голку, причому не простою, а товсту хірургічну иглу. Вонзивши її, хтось почав висмоктувати його мозок, і Сол відчував, як сама життя стікає через цей отвір.
Але він знав, що зараз не можна здаватися.
Він вже майже повністю відтворив магічне коло у своєму духовному тілі.
Секунду, дві, три...
Коли остання лінія була завершена, Солу здалося, що він почув звук палаючої плоті. Він сильно видихнув.
— Ха-а... Ха-а... Пане Мортон... ви... Ви бачите?
✔...
- Брудна, я не знаю, хто ти. Але ти хороший, чорт забирай. Учень другого рангу, а насмілювався відтворити в своєму духовному тілі такий складний магічний коло. Упевнений, якщо ти не загинеш від якоїсь безглуздої випадковості у світі магів про тебе ще складуть легенди.