- Це було дуже небезпечно. Тепер можеш.
Але цього разу Гейден лише глянув і відразу повернув пробірку Солу.
— Нет-нет. Ця штука, хоч ви її і запечатали, але для мене все ще дуже небезпечна. Я краще не буду. Я мало не втратив розум.
Цього разу Гайден ще смиренніший.
Він побачив, що Сол набагато більший за нього.
Побачивши, що Гейден відмовився, Сол прибрав пробірку.
« Ця штука сильно впливає на волю », — згадав він про маленьку Панні. - Але я припускаю, що на тих, хто чистий душею, вона не так сильно діє.
Обличчя Гейдена помадрочело. Він ніколи не виявляв такої риси.
Якби його воля була сильна, він би до сих пір не був учнем першого рангу.
...
Сол взяв зі столу бинт і, нашукавшись перев'язавши голову, закрив ліве око.
Хейден мовчки стояв поруч, не вирішуючи нічого сказати.
Соул знав, про що він хоче запитати, і сам відповів на запитання, яке поставив йому перед входом.
— Магі, які довго затримуються на одному рівні, притягують до себе невідомий жах. Чим довше ви затримуєтеся, тим більша ймовірність осквернення. Чим нижчий рівень, тим швидше це відбувається. Щоб учні не ставали нечистими, Башта регулярно звільняється від переростків.
— Порівняно з іншими, які перетворюють учнів на експериментальний матеріал, « Башта » ще досить гуманна.
Сол, єдиний хто залишився правим оком, дивився на Гейдена, побачивши його обличчя поступово блідне.
Наскільки Соул знав, Гайден, який був забраний в морг і не ходив до вивчення, а також не розвивався, мабуть, просто хотів дожити до тридцяти, покинути Башню та почати спокійне життя.
Але реальність виявилася не такою оптимістичною.
Замкнутій Гейден нарешті зіткнувся з правдою, яку він так довго ігнорував.
Він весь обм’як, і, гойдаючись, оперившись на стіл з інструментами смахнув акуратно розкладені інструменти в безлад.
Як і його думки.
- Я ж казав, не ховайся! Тепер все! Все скінчено! - з мертвим обличчям раптом випалив Хейден, і його слова зовсім не відповідали виразу обличчя.
Коли Сол побачив цього Гайдена, то підняв руку і почав задумуватись, коли втратив підборіддя.
Він знав його вже два роки, і давно помітив, що у нього щось не так з характером. Здається, що в нього розвинулась друга особистість. Невідомо, чи це було наслідком магічного випромінювання або його внутрішніх проблем.
Спочатку Сол не збирався втручатися, але після цієї спільної роботи він раптом подумав, що Гейден насправді хороший помічник.
Без зайвих цікавості, з хорошими базовими знаннями майже повністю опанував усі заклинання нулевого рангу. З багатим досвідом - скільки "готів" пройшло через його руки.
І найголовніше, за ним не було жодних сил.
Сол опустив руку і схрестив пальці.
— Старший брат Хейден, я даю вам вибір. Чи ви хочете покинути Башню в тридцять, чи за останні два роки намагаєтеся перейти на третій ранг?
Питання Сола трохи похитнуло багаторічну витримку Гейдена, але коли він подумав про своє становище, то знову сонник.
— Соул, мне уже двадцять вісім. Два роки, про які ти говориш - це справді лише два.
Соул не вмовляв його. Він обернувся і подивився на стіну з вітринами.
- Якщо передумаєте, захочете спробувати востаннє, можете знайти мене.
- Якщо думаєте, можете залишити біля дверей очей. Я побачу і прийду, — Сол пішов до виходу.
— Ты? Ти мені допоможеш? — Хейден втягнув у себе повітря. Дивлячись на чотирнадцятирічного Сола, він відчував, що це якийсь абсурдний, але в той же час не міг не повірити.
— Я зроблю все, що зможу, — потиснув йому плечі і відкрив моргу.
Його білі плитки на тлі алої двері виглядали особливо помітно.
...
Вийшовши з моргу і побачивши, що час вже підходить, Сол попрямував до кімнати Кужина, на зустріч із інтригами.
...
- Твої очі... — Кужин, відчинивши двері, побачив, що вчора нормальний Сол сьогодні став однооким.
— Невелика аварія на експерименті, нічого страшного, — недбало відповів Сол.
Коли він увійшов, Куджін закрив двері зовні, залишивши його одного.
Сол завмер і відразу повернувся, щоб відкрити.
Коли його рука доторкнулася ручки, з спальні пролунав голос:
— Не хвилюйся. Кужин не увійшов, тому що той, хто хоче з тобою поговорити, - це я.
Він обернувся і побачив вчорашнього любителя знімати штани Фергюсона.
— Хто ви, старший брат? І що вам від мене потрібно? — Со́л зобразив на обличчі почуття замішання і настороженості.
— Садись, — сказав Фергюсон на стілець. — Я звик розмовляти сидячи.
« Що ти не можеш стояти? » — подумав Сол, але коли він завагався і сів на стілець.
Фергюсон сів навпроти, явно налаштований на переговори.
— Я не знаю, якими здібностями ти володієш, щоб зайняти місце, яке Куджін займав кілька років, — сказав він, застрахувавши підборіддя. — Але у нас з ним була домовленість. Я давав йому парні бали або ще щось, що він потребував, а він постачав мені унікальні матеріали з другого склада.